Омельченко Олександр

Біографія Олександра Омельченка

Дата народження: 09.08.1938

Місце народження. Освіта. Народився в селі Зозів Липовецького району Вінницької області. У 1959 році закінчив Київський будівельний технікум. У 1974 році - Київський інженерно-будівельний інститут, у 1978 році - Київський інститут народного господарства. Кандидат технічних наук.

Кар'єра. З 1959 по 1961 роки працював бетонщиком на будівельному комбінаті Київського облструктресту, потім служив у армії, був старшим майстром цеху збірного залізобетону на тому ж будівельному комбінаті.

З 1961 по 1980 роки працював майстром, заступником начальника цеху, начальником цеху, а потім - відділу, головним інженером, директором заводу ЖБК №1 домобудівного комбінату №1, головним інженером домобудівного комбінату №1 Головкиївгорбуду.

З 1980 по 1987 роки - перший заступник начальника - головний інженер Головкиївгорбуду.

З 1987 по 1989 роки - радник-консультант в Республіці Афганістан.

У 1989 році - головний інженер Укрбуду в Армянській РСР (під час відновлення населених пунктів, зруйнованих землетрусом).

З 1989 по 1990 роки - начальник Управління будівельної індустрії, промбудматеріалів і стандартизації Головбуду УРСР.

З 1990 по 1992 роки - заступник голови виконкому Київської міської ради народних депутатів.

З 1992 по 1994 роки - генеральний директор ДП Київреконструкція.

З 1994 по 1996 роки - заступник голови, перший заступник голови Київської міської державної адміністрації.

З серпня 1996 року - голова Київської міської державної адміністрації.

З травня 1999 по квітень 2006 року - мер міста Києва.

З 1999 по 2006 рік був президентом Асоціації міст України.

З 2007 по 2012 роки - народний депутат України VI скликання, пройшов до парламенту по списку блоку Наша Україна - Народна самооборона (за квотою Народної самооборони Юрія Луценка). Голова комітету ВР з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Восени 2012 року балотувався до Верховної Ради VII скликання у одномандатному окрузі №220 в Києві, проте за два тижні до виборів подав до ЦВК заяву з проханням зняти його кандидатуру з реєстрації.

З травня 2014 року - депутат Київської міської ради VII скликання.

На виборах міського голови Києва в 2015 році зайняв 3 місце, набравши 8,47% голосів виборців. Також переобраний депутатом Київської міської ради VIII скликання під першим номером за списком партії Єдність.

За результатами виборів 25 жовтня 2020 року Олександр Омельченко обраний депутатом Київради IX скликання від партії Єдність. Партія Єдність пройшла в Київраду, набравши 8,74% голосів.

Погляди та оцінки. Ставлення громадян, політичних опонентів та експертів до фігури Олександра Омельченка неоднозначне. Серед відгуків можна чути як похвали за розквіт будівництва, поліпшення інфраструктури та образу столиці, так і критику за непрозорий розподіл земельних ресурсів, закритість і кумовство при розподілі багатомільйонних муніципальних замовлень, надмірну активність чиновницького апарату, сумнівність деяких архітектурних рішень.

Політичні амбіції політика завжди були високі, але далеко не завжди, особливо в останні роки, виборці їх розуміли та підтримували.

У 2001-2005 роках Омельченко очолював створену ним самим партію Єдність. На парламентських виборах 2002 року його однойменний виборчий блок намагався "штурмувати" Верховну Раду, проте не досягнув відносно низького прохідного бар'єра.

У 2004 році був висунутий однопартійцями на пост президента України, кампанія відбувалася під гаслом "Сьогодні - народний мер, завтра - народний президент!". Набрав 0,48% голосів виборців, значно менше, ніж на виграних раніше виборах мера столиці.

У 2006 році Омельченко балотувався на посаду мера столиці, сподіваючись на підтримку киян, не надто багато уваги приділяючи виборчій кампанії. В результаті несподівано для себе зайняв лише третє місце, уступивши почесному президенту Правекс-Банку Леоніду Черновецькому та Віталію Кличку, знаменитому боксеру-супертяжу, з яким до виборів його пов'язували дружні стосунки.

Згідно з думкою спостерігачів, від перемоги на виборах-2006 мало чого варто було чекати нових та ефективних підходів в питаннях розвитку столиці. Оскільки часто авторитарні методи керівництва Олександра Омельченка, які добре працювали у 1990-х роках, не відповідають сьогоднішнім вимогам розвитку стратегічного регіону країни.

У 2007 році отримав поразку у поході Блоку Олександра Омельченка за мандатами депутатів Київради.

Незважаючи на все, Омельченко був і залишається (хоч і не в колишній формі) впливовим політиком, з яким багато хто вважає за краще не дружити, але хоча б не сваритися. До речі, як повідомляли ЗМІ, на позачергових парламентських виборах-2007 включення Омельченка в прохідну квоту Народної самооборони відбулося лише в обмін на його відмову від амбіцій мера на майбутніх столичних виборах.

Регалії. Герой України (з вручен