Поляченко Юрій

Біографія Володимира Поляченка

Дата народження: 20.02.1963

Місце народження. Освіта. Народився у Києві в родині будівельника. Його батько, Володимир Поляченко, був почесним президентом холдингу "Київгорстрой" - лідера на столичному ринку будівництва житла. У школі Поляченко вчився у одному класі з Дмитром Табачником, колишнім міністром освіти та науки. У 1986 році закінчив Київський медичний інститут за спеціальністю лікувальна справа. У 1996 році отримав звання кандидата медичних наук. У 2002 році захистив докторську дисертацію за спеціальністю "Травматологія і ортопедія".

Кар'єра. Після закінчення медичного інституту працював науковим співробітником Київського науково-дослідного інституту ортопедії (до 1994 року). Пізніше - заступником головного лікаря медичної частини корпорації "Київгорстрой", директором Міжнародного лікувально-оздоровчого центру в Республіці Куба, головним лікарем медичної частини "Київгорбуду".

Політична кар'єра. З березня 1999 року займав керівні посади в Міністерстві охорони здоров'я. Був заступником міністра, першим заступником державного секретаря, державним секретарем, першим заступником міністра. Вперше, 11 жовтня 2005 року, на пост голови МОЗ (у правлінні Юрія Єханурова) Поляченко прийшов з посади радника президента Віктора Ющенка. Зберіг за собою крісло міністра і у новому уряді (Віктора Януковича): у серпні 2006 року був призначений Верховною Радою за квотою блоку політичних партій "Наша Україна".

Будучи головою МОЗ, Поляченко стверджував, що на сьогодні медицина - єдина сфера, яка "в ринковій економіці України займає неринкову позицію". Визнавав, що є серйозна проблема з налагодженням контролю над епідеміями туберкульозу та СНІДу. Вважав справедливою критику щодо призупинення кредитів Світового банку, виділених для вирішення цього питання. Констатував, що ще не вдалося подолати корупцію в розв'язувальній системі МОЗ та що "на місцях" міністерство не в змозі контролювати якість медичної допомоги у приватних структурах. Поляченко - прихильник "національної системи охорони здоров'я України", головний принцип якої - "бюджетно-страхова медицина". При цьому вважав, що при виникненні відносин типу "страховий агент - пацієнт - лікар" має бути створена Державна медична інспекція, яка буде контролювати роботу бюджетних та приватних медичних установ, зокрема, в інтересах пацієнтів. Виступав за прийняття Медичного кодексу та Кодексу медичної етики, введення чітких медичних стандартів.

Діяльність Поляченка на посту глави МОЗ, на відміну від попередника Миколи Поліщука, не відрізнялася радикальними і скандальними рішеннями та нововведеннями (типу обов'язкової роботи випускників медичних вузів у селі або продажу медикаментів виключно за рецептами). Хоча сам міністр обіцяв, що "скандали" (тобто резонансні рішення) будуть, оскільки цього вимагає реформування галузі.

Восени 2006 року "Наша Україна", не домовившись з Партією регіонів про створення широкої коаліції без участі комуністів, вирішила відкликати з уряду "помаранчевих" міністрів. Поляченко серед інших колег написав заяву про відставку. Однак трохи пізніше несподівано для багатьох вирішив її відкликати, заявивши, що не сприймає переходу НУ в опозицію, що був і залишається прихильником широкої коаліції та хоче продовжити працю на посаді міністра, оскільки більш корисним суспільству він буде саме там, а не у великій політиці. Проте уже 23 березня 2007 року був звільнений. За словами прем'єра Януковича, Поляченко написав заяву за власним бажанням у зв'язку зі запланованим переходом на посаду директора Інституту хірургії та трансплантології Академії медичних наук України імені Олександра Шалімова. Того ж дня парламентська більшість затвердила на посаді голови МОЗ Юрія Гайдая, до того часу працювавши заступником міністра.

З січня 2013 року - народний депутат України VII скликання від Партії регіонів (№76 в списку). Незафілійований. На момент обрання був директором Національного інституту хірургії та трансплантології імені Шалімова.

16 січня 2014 року голосував за 'диктаторські закони' - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова. У зв'язку з цим йому в подальшому законом заборонено очолювати вищі навчальні заклади.

22 лютого 2014 року вийшов з фракції Партії регіонів.

Звання та нагороди. Поляченко - Заслужений лікар України. Нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.

17.02.2022 р.