Рафальський Олег

Біографія Олега Алексеєвича Рафальського

Дата рождения: 21.10.1959

Олег Алексеєвич Рафальський – український політик і вчений. З 2010-2014 років він був заступником глави Адміністрації Президента України. З 2014 року на даний час є директором Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Доктор історичних наук. Член-кореспондент НАН України, академік НАПН України. Віце-президент НАН України.

Місце народження. Освіта. Народився в селі Заброддя Черняхівського району Житомирської області. У 1983 році закінчив Київський університет ім. Т.Шевченка (викладач історії і суспільствознавства). Здобув ступінь доктора історичних наук.

Кар'єра. З 1983 до 1987 року працював асистентом кафедри історії СРСР і УРСР, секретарем комітету комсомолу Кіровоградського педагогічного інституту.

З 1987 року став аспірантом історичного факультету Київського університету ім.Т.Шевченка.

З 1990 по 1998 роки був старшим викладачем, завідувачем кафедри історії України, деканом факультету іноземних мов, доцентом кафедри історії України Кіровоградського державного педінституту.

З 1998 по 2000 роки працював співробітником відділу національних меншинств Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

У 1999-2000 роках Рафальський очолив партію Демократичний союз. Двічі, у 2002 і 2006 роках, безуспішно балотувався народним депутатом України. У 2002 році він балотувався у списку блоку Демократичної партії України та Демократичного союзу. У 2006 році він балотувався під №26 списку 'Оппозиційного блоку НЕ ТАК!', являючись членом Республіканської партії України. В першу десятку входили перший Президент України Леонід Кравчук (№1), на той момент лідер об'єднаних 'эсдеків' Віктор Медведчук, його заступники по партії Нестор Шуфрич і Михайло Папієв, глава Республіканської партії Юрій Бойко. Результат був 1,01% голосів виборців при необхідних 3% (11-е місце в загальному заліку).

З 2003 року був керівником головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України Леоніда Кучми (головою адміністрації був Віктор Медведчук).

З 2006 по 2007 роки був заступником керівника апарату прем'єр-міністра України Віктора Януковича (керівником апарату був Сергій Левочкін).

З 2008 по 2010 роки працював співробітником апарату Верховної Ради України, першим заступником керівника секретаріату парламентської фракції Партії регіонів.

У березні 2010 року за указом Президента Януковича був призначений заступником глави Адміністрації Президента України - керівником Головного управління документального забезпечення (головою адміністрації був Левочкін). 5 квітня 2011 р. в ході адмінреформи був звільнений з посади у управлінні, але залишився одним з трьох заступників глави АП.

Зимою 2014 року, після втечі з країни Януковича, за указом в.о. Президента Олександра Турчинова Рафальський був призначений в.о. голови Адміністрації Президента. Незабаром після цього він був переведений на посаду заступника голови, а його місце зайняв Сергій Пашинський. 10 червня 2014 р. Президент Петро Порошенко своїм указом закріпив за Рафальським посаду заступника глави АП.

27 жовтня 2014 р. Рафальський був звільнений указом Президента за власним бажанням згідно з заявою, поданою ним до набрання чинності закону України 'Про очищення влади'.

З 2014 року він є директором Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. Член-кореспондент НАН України.

З жовтня 2020 року - віце-президент НАН України.

Сім'я. Дружина Валентина (1960 р.н.), сини Олег (1983 р.н.) і Євген, дочка Вікторія (2001 р.н.). Брат - Ігор Рафальський, колишній голова Обухівської районної державної адміністрації (Київська область).

12.10.2023 р.