Сивкович Володимир

Бiографiя Володимира Сивковича

Дата рождения: 17.09.1960

Володимир Леонiдович Сивкович – проросійський український політик, якого звинувачують у державній зраді, народний депутат IV, V і VI скликань. Віце-прем'єр-міністр, відповідальний за силовий блок в першому уряді Миколи Азарова з 11 березня до 13 жовтня 2010 року. Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України з жовтня 2010 по грудень 2013 року. Член Партії регіонів.

Місце народження. Освіта. Народився у селі Острая Могила Ставищенського району Київської області. В 1982 році закінчив Київське вище військове училище зв'язку за спеціальністю радіоінженер, у 2000-му - Київський національний економічний університет (міжнародна економіка), у 2005-му - Київський університет права Національної академії наук України (юрист).

Кар'єра. Після закінчення військового училища Сивкович служив у КГБ і СБУ (до 1992 року). Після звільнення у запас працював у комерційних структурах: очолював ЗАТ Авіакомпанія ВІТА, ПрАТ М.Ф.С., займав посаду голови адміністративної ради ЗАТ Міжнародний Медіа Центр - СТБ.

Політична кар'єра. У 2002 році вперше став народним депутатом України. Був членом фракцій Єдина Україна, Регіони України, Трудова Україна. Очолював підкомітет з питань безпеки і діяльності оборонно-промислового комплексу, військово-технічного співробітництва комітету ВР з питань національної безпеки і оборони.

З 2000 року Сивкович перебував в керівних органах партій Вперед, Україна! і Трудова Україна.

В 2005-му під час парламентської виборчої кампанії після розколу 'трудовиків' (значна частина партії підтримала позицію лідера - Валерія Коновалюка, який змінив на посту голови Сергія Тиhipko - колишнього голову Нацбанку України та власника фінансової групи ТАС) Сивкович став членом Партії регіонів. У 2006-му пройшов до парламенту за списком цієї політичної сили. В Верховній Раді V скликання політик обіймав посаду заступника голови Комітету з питань забезпечення правоохоронної діяльності. Часто очолював різні парламентські тимчасові слідчі комісії або входив до їх складу. Одна з них (справа була в кінці 2006 року) - з питань перевірки фактів 'корупційних дій, зловживання службовим становищем з боку окремих посадових осіб МВС України'. Йдеться про скандал, що завершився відставкою голови МВС Юрія Луценка, який, своєю чергою, назвав дії правлячої коаліції, яка ініціювала розслідування, політичним розправою над ним. Раніше, наприклад, була комісія для встановлення обставин отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка або комісія для розслідування фактів тиску на нардепів з боку державних органів. У 2009 році, у Верховній Раді VI скликання, депутати знову довірили Сивковичу очолити комісію з розслідування отруєння Ющенка і встановлення винних у затягуванні справи.

З березня по жовтень 2010 року - віце-прем'єр-міністр у уряді Миколи Азарова. Займався питаннями Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ та інших силових структур. Потрапив під скорочення складу Кабінету міністрів, коли була повернена Конституція в редакції 1996 року, за якою уряд має бути три віце-прем'єра і один перший віце-прем'єр.

З жовтня 2010-го - заступник секретаря РНБОУ (Раїси Богатирьової, потім - Андрія Клюєва).

28 лютого 2014 року указом в.о. президента України Олександра Турчинова звільнений з посади заступника секретаря РНБО.

З 10 червня 2020 року Володимир Сивкович перебуває в міжнародному розшуку.

23 липня 2022 року Державне бюро розслідувань оголосило Сивковичу підозру у державній зраді. ДБР стверджує, що Володимир Сивкович є одним із координаторів роботи розвідувально-піротехнічної групи, яку створила 5-та служба ФСБ Росії під керівництвом Ігоря Чумакова, начальника 9-го ('українського') управління управління оперативної інформації ФСБ.

У серпні 2022 року Державне бюро розслідувань завершило заочне розслідування проти Володимира Сивковича за справою про розгін протестуючих на Майдані Незалежності в листопаді 2013 року. Слідство встановило, що Сивкович був 'натхненником і організатором' силового розгону студентів.

Погляди і оцінки. Сивкович - частий учасник телевізійних політичних ток-шоу. Вважається одним з неофіційних спікерів Партії регіонів. Він противник вступу України до НАТО, рішуче критикував діяльність Луценка як політика і голови МВС, звинувачував Секретаріат президента Ющенка в тому, що він 'знищує' СБУ, виступав за обмеження 'необгрунтовано зростаючих' повноважень апарату Ради національної безпеки і оборони України.

Громадська діяльність. Екс-президент Федерації дзюдо України.

Нагороди. Заслужений юрист України (2010).

Сім'я. Політик одружений. Молодший син Сивковича Віктор (1984 р.н.) загинув в автокатастрофі в липні 2009 року. У політика залишився старший син Олександр (1982 р.н.).

18.09.2023 р.