Скопенко Віктор

Біографія Віктора Скопенка

Дата рождения: 18.12.1935

Місце народження. Освіта. Народився в селі Новгородка на Кіровоградщині. У 1958 році закінчив хімічний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка. 1959-1962 рр. - навчання в аспірантурі Київського держуниверситету.

Кар'єра. 1962 р. - захист кандидатської дисертації.

1962-1966 рр. - асистент, старший викладач, доцент кафедри неорганічної хімії Київського державного університету.

1966-1970 рр. - заступник декана хімічного факультету.

1970 р. - захист докторської дисертації.

1972 р. - присвоєно вчене звання професора.

1975-1985 рр. - проректор Київського державного університету.

1977-1998 рр. - завідувач кафедри неорганічної хімії.

1978 р. - обраний членом-кореспондентом АН УРСР.

1985 р. - призначений ректором Київського державного університету.

1988 р. - обраний академіком АН УРСР.

1992 р. - обраний академіком педагогічних наук України.

1993 р. - став президентом Союзу ректорів вищих навчальних закладів України.

11 квітня 2008 р. президент України Віктор Ющенко скасував Указ "Про призначення Віктора Скопенка ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка" від 12 січня 2000 року.

В. Скопенко став діючим ректором (до проведення виборів керівника ВНЗ) і замість нього на посаду був призначений Володимир Литвин - лідер фракції Блоку Литвина в Верховній Раді VI скликання і заступник завідувача кафедри новітньої історії України факультету історії КНУ імені Т. Шевченка. Пізніше посаду і.о. ректора отримав директор Київського інституту міжнародних відносин, який діє як окремий підрозділ КНУ, Леонід Губерський.

Погляди і оцінки. В. Ющенко пояснив своє радикальне кадрове рішення тим, що в останній час інтриги втягнули головний ВНЗ країни в політику і тому університет не може "реагувати на сучасні виклики". Крім того, глава держави скасував постанову Кабміну від січня 2007 року, якою нацуніверситет був підпорядкований уряду і яка позбавляла ВНЗ права вибору, закріплюючи за Кабміном право призначення ректора за пропозицією конференції трудового колективу.

Екс-ректор, який обіймав посаду 23 роки, негайно назвав своє звільнення незаконним і заявив готовність брати участь у виборах нового керівника КНУ. Через два дні після звільнення Віктор Скопенко повідомив, що він мав підписаний контракт до 2014 року, але тепер він збирається доробити до 2009 року, щоб ще встигнути організувати святкування 175-річчя ВНЗ. А потім - з чистою совістю на покій.

Таке тертя з "політикою" для Віктора Скопенка було не першим. Навесні 2007 року ректор КНУ став об'єктом атак кількох депутатів та громадських організацій. Політики та громадські діячі звинувачували його в зловживаннях землею університету (за якими, як стверджувалося, 28 га передано комерційним структурам), підставляли під сумнів законність спроб ліквідації Інституту міжнародних відносин (кстаті, саме там навчається старший син президента Андрій Ющенко). Також просили президента перевірити законність пребування Віктора Скопенка на посту ректора.

На одній із прес-конференцій ректор визнав, що ще у грудні 2006-го співробітники КРУ виявили ряд зловживань із землями університету, і він підписав відповідний акт, але "з деякими своїми зауваженнями". Щодо будь-яких земельних махінацій Скопенко відмахнувся, сказавши, що території протягом 20-30 років порожніли, тому їх і передали для забудови і розрахунку з університетом квартирами. Цю прес-конференцію супроводжував мітинг протесту студентів під гаслом "Ні нелегітимному ректорові" та інше.

У тому ж 2007 році Віктор Скопенко потрапив у список 200 найвпливовіших людей України, складений журналом Фокус.

Незадовго до виборів ректора, запланованих на 16 жовтня, спостерігачі визначили Л. Губерського фаворитом гонки, зазначивши, що Віктор Скопенко, який все-таки вирішив боротися за втрачену посаду, може скласти йому конкуренцію. Та вибори показали, що популярність екс-ректора була завищена. Л. Губерский набрав майже 85% голосів.

Регалії. Доктор хімічних наук, професор, академік НАН України та АПН України, Герой України (з врученням ордену Держави), почесний доктор Ягеллонського, Братиславського, Московського, Чернівецького та Таврійського університетів, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державних премій України в галузі науки і техніки, автор близько 400 наукових праць. Почесний громадянин Києва. Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби Народів, "За заслуги" I і II ступенів.

Смерть. Помер 5 липня 2010 року в Києві від раку. Похований 7 липня 2010 року на Байковому кладовищі в Києві.

08.09.2010