Молодший офіцер Жан-Клод.

Жан-Клод Юнкер

Жан-Клод Юнкер - люксембурзький та європейський політик, який був Прем'єр-міністром Люксембургу з 1995 по 2013 рік та Головою Європейської комісії з 2014 по 2019 рік. Він народився 9 грудня 1954 року в сім'ї сталевара в Люксембурзі, в місцевості Реданж-сюр-Аттерт.

Юнкер закінчив юридичний факультет Страсбурзького університету (Франція) в 1979 році і став членом Ради адвокатів Люксембургу. У 1980 році він прийняв присягу в луксембурзькій адвокатській палаті, але ніколи не практикував як юрист.

З 1982 по 1984 рік Юнкер був державним секретарем з питань праці і соціального забезпечення. У 1984 році вперше був обраний депутатом парламенту Люксембургу. З 1984 по 1989 рік він займав посаду міністра праці, а потім міністра фінансів у уряді Жака Сантера. Протягом цього часу Юнкер також працював керівником Всесвітнього банку від імені Люксембургу.

З 1990 по 1995 рік Юнкер був головою Християнсько-соціальної народної партії. Після того, як Жак Сантер був призначений президентом Європейської комісії, Юнкер 20 січня 1995 року був затверджений прем'єр-міністром Люксембургу в рамках коаліції з Люксембурзькою соціалістичною робочою партією.

Юнкер був найтривалішим главою уряду серед своїх колег у Європі. Він одночасно обіймав посаду міністра держави та міністра праці (1995-1999 роки), а також міністра фінансів (1995-2013 роки).

У 2013 році він підав у відставку з поста прем'єр-міністра через скандал, пов'язаний з діяльністю Національної служби розвідки та безпеки (SREL), яку звинуватили в корупції та незаконному прослуховуванні розмов політиків. Комісія, що розслідувала цей скандал, поклала відповідальність на прем'єр-міністра, під чиєю керівництвою перебувала SREL.

Юнкер підтримує введення єдиних єврооблігацій, і в цьому питанні він зустрічає опір від міністра фінансів Німеччини Вольфганга Шойбле.

У 2004 році він розглядався як можливий кандидат на пост глави Європейської комісії.

З января 2005 року він тричі обирався головою Єврофінгрупи (об'єднання глав фінансових відомств країн єврозони). У липні 2012 року його термін на цій посаді був продовжений ще на 2,5 роки, але в січні 2013 року він подав у відставку.

Юнкер є одним з найвпливовіших політиків Європейського Союзу. Він активно працює над розвитком Євросоюзу. Юнкер є одним із ініціаторів укладення Маастрихтського договору (1992 р., фундаментальний документ Євросоюзу) та введення єдиної європейської валюти (1999 р.). Він був одним з розробників Пакту стабільності та зростання ЄС (1997 р.), який обмежував максимальний рівень бюджетного дефіциту країн співтовариства (3% ВВП) та рівень державного боргу (60% ВВП). Він підтримує інтеграцію всередині Євросоюзу та посилення інституцій ЄС.

Варто зазначити, що саме Юнкер ініціював перший саміт Україна - ЄС 5 вересня 1997 року. Він тоді називав себе головним лобістом України в ЄС. Юнкер підтримує європейську інтеграцію України.

16 липня 2019 року Юнкера замінила Урсула фон дер Ляйєн на посаді Голови Європейської комісії.

Регалії. Великий хрест ордена Заслуг (Норвегія, 1996), великий хрест ордена Зірки Румунії (2003), почесний громадянин Тріра (2003), великий хрест ордена "За заслуги перед Італійською Республікою" (2007), орден «Достык» 1 ступеня (Казахстан, 2008), гранд-офіцер ордена Почесного легіону (Франція, 2002), почесний знак "За заслуги перед Австрійською Республікою" (2010), орден "За заслуги" (Саар, 2010), орден "За заслуги" (Баден-Вюртемберг, 2011). У 2006 році удостоєний міжнародної премії імені Карла Великого "за внесок уряду Люксембургу в справу європейської інтеграції".

Сім'я. Юнкер одружений. Батько Юнкера був сталеваром і членом Конфедерації християнських профспілок.