Васільєв Геннадій

Геннадій Андрійович Васильєв

Дата народження: 03.10.1953

Геннадій Андрійович Васильєв - генеральний прокурор України (2003-2004).

Місце народження. Освіта. Уродженець Донецька. Закінчив Харківський юридичний інститут. Кандидат юридичних наук.

Кар'єра в прокуратурі. Після закінчення Васильєв працював в прокуратурі Ленінського району Донецька. Був начальником слідчого управління прокуратури Донецької області. Потім шість років очолював ту ж прокуратуру. Його старший брат Олександр Васильєв (1951 р.н.) у той самий час був начальником контрольно-ревізійного управління області, а ще раніше займав пост голови податкової адміністрації в Донецькій області.

Г. Васильєв кілька разів став народним депутатом України (у 1994, 1998, 2002 і 2007 рр.). В Верховній Раді IV скликання був у фракції Єдина Україна, сформованій на базі "прокучмовського" виборчого блоку За єдину Україну!. Пропрезидентською більшістю був обраний першим віце-спікером парламенту.

18 листопада 2003 року президент Леонід Кучма призначив Васильєва на пост генпрокурора України. Він замінив на цій посаді звільненого за "надмірну політизацію органу в цілому і створення власного політичного іміджу" Святослава Пискуна. Втратив посаду 9 грудня 2004 року - після того, як Пискун домігся в Печерському райсуді Києва відновлення на посаді шефа ГПУ. За час керівництва Генпрокуратурою до Васильєва з боку опозиції неодноразово лунали звинувачення в тому, що він обслуговує інтереси правлячого режиму та "донецького клану".

На позачергових парламентських виборах 2007 року пройшов до Верховної Ради за списком Партії регіонів. Член парламентського комітету з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю.

28 квітня 2010 року призначений заступником голови Адміністрації Президента України Віктора Януковича. Однак 2 лютого 2011 року був звільнений. Як зазначила заступник голови АП Анна Герман, це була особиста просьба Васильєва. Після звільнення з Адміністрації він повернувся до Верховної Ради.

З грудня 2012 року по листопад 2014 року - народний депутат України VII скликання, проходив за списком Партії регіонів (№ 54). Член парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Незалежний.

Скандали. Через кілька місяців після відставки органи прокуратури порушили проти свого колишнього начальника кримінальну справу за підозрою у перевищенні службових повноважень. Крім цього, ГПУ цікавилася ступенем участі Васильєва в покуштві службовців Генпрокуратури на незаконне вилучення у 2004 році 1700 га земель в Кагарликському районі Київської області, що належали виправно-трудовій колонії №115. З свого боку представники Партії регіонів заявили, що Васильєв піддається переслідуванню з політичних мотивів - за те, що "виступив проти грубих порушень законодавства під час помаранчевої революції", а пізніше "публічно і аргументовано давав негативну оцінку роботі помаранчевої влади". Нарешті, жодну з кримінальних справ, у яких фігурував колишній генпрокурор, до суду не довели.

Політика. Васильєв, незважаючи на спроби, не зміг поповнити когорту активних гравців української політики. Як лідер партії Держава на парламентських виборах-2006 він, не домовившись про спільний "виступ" з Партією регіонів і ПСПУ Наталії Вітренко, разом з Всеукраїнською партією трудящих створив виборчий блок Держава - Трудовий союз. Блок отримав симпатії всього 0,14% прийшлих на вибори виборців. Однак на оголошених позачергових виборах Верховної Ради 2007 року Васильєв отримав "залізно прохідне" 17-е місце у списку одного з лідерів гонки - Партії регіонів. Пізніше співробітництво з регіоналами привело Васильєва до заступників голови президентської адміністрації Сергія Льовочкіна.

Бізнес. Робота в органах прокуратури не завадила йому накопичити приличне становище. Вважають, що він має стосунок до великого бізнесу в вугільній галузі, металургії, фінансовій сфері. Зокрема, його називають одним із власників найбільшого у країні вугільного концерну Енерго (конек якого - видобуток коксового вугілля), а його партнерами по бізнесу - мультимільйонерів Віктора Нусенкіса і Леоніда Байсарова.

Входить до числа найбагатших українців. За оцінками журналу Фокус, на початку 2008 року стан нардепа і співвласника Енерго становив $575 млн. А через декілька місяців видання Кореспондент нарахувало ще більше - $1,66 млрд., поставивши Васильєва-молодшого на 16-е місце списку з півсотні провідних вітчизняних багачів.

Ще раніше, в 2006 році, Кореспондент писав, що брати Васильєви, займаючи високі посади в виконавчій владі, "були цінним ресурсом Енерго". Завдяки їх підтримці крупні фінансово-промислові групи боялися конфліктувати з концерном. І ті, хто вирішив спробувати, ризикували зіткнутися з проблемами. Журнал приводить приклад, як колись пакистанський інвестор Metallsrussia поклав око на перлину концерну Енерго - Донецький метзавод (ДМЗ). У результаті довелося скаржитися на пресинг з боку місцевих