Жозе Мануель Баррозу

Біографія Жозе Мануэла Дурана Баррозу

Дата народження: 23.03.1956

Місце народження. Освіта. Народився у Лісабоні (Португалія). У 1978 році закінчив юридичний факультет Лісабонського університету. У 1981 році здобув ступінь магістра політичних наук в Женевському університеті. Пізніше отримав докторську ступінь філософії в Джорджтаунському університеті. Баррозу є почесним доктором кількох європейських університетів. Пройшов короткі курси в Колумбійському університеті в Нью-Йорку, Міжнародному університеті в Люксембурзі та Європейському університеті у Флоренції.

Кар'єра. Викладав на юридичному факультеті Лісабонського університету, був асистентом викладача в Женевському університеті, професором в Джорджтаунському університеті, очолював факультет міжнародних відносин приватного ліссабонського університету. У 1979 році заснував Асоціацію університетів з питань сучасних європейських досліджень.

Політикою захопився після "Гвоздикової революції" у 1974 році, під час якої в Португалії був знесений фашистський режим. Баррозу приєднався до ліворадикальної маоїстської групи і брав участь у студентських акціях та мітингах. Зв'язки з маоїстами він позбувся у 1977 році.

У 1980 році приєднався до однієї з найбільш впливових правоцентристських партій країни - Соціал-демократичної партії.

У 1985 році став заступником державного секретаря в Міністерстві внутрішніх справ (уряд соціал-демократів).

У 1984 році був призначений державним секретарем з питань закордонних справ і співробітництва при Міністерстві закордонних справ.

1992-1995 рр. - Міністр закордонних справ. Після поразки соціал-демократів на виборах став деканом факультету міжнародних відносин Лісабонського університету. Крім того, у 1995-1999 рр. Баррозу очолив факультет міжнародних відносин Університету Лусіада.

1995-1996 рр. - голова зовнішньополітичного комітету португальського парламенту. Загалом був обраний у парламент шість разів, починаючи з 1985 року.

У 1999 році обраний головою Соціал-демократичної партії та став лідером опозиції. У 2002 році повернув партію до влади. Баррозу був обраний головою партії тричі.

1999-2002 рр. - віце-президент Європейської народної партії.

2001-2005 рр. - віце-президент Міжнародної партії демократів-центристів.

2002-2004 рр. - прем'єр-міністр Португалії.

З 23 листопада 2004 року по 1 листопада 2014 року - голова Європейської комісії (повторно Європарламент схвалив кандидатуру Баррозу 16 вересня 2009 року).

Автор численних публікацій з питань політики, міжнародних відносин, Європейського Союзу.

Погляди і оцінки. Незважаючи на успіхи Баррозу на політичній арені в Португалії та ЄС, його часто називали слабким політиком, який не вміє налагоджувати спілкування. Його також характеризують як переконаного європейця та друга США. Він підтримав вторгнення США в Ірак, але пізніше критикував їхню експансію.

Реформи Баррозу, спрямовані на збереження дефіциту державного бюджету в межах 3%, встановлених Євросоюзом, спровокували масові акції протесту.

З кінця 1980-х років Баррозу брав участь в міжнародних дипломатичних миротворчих місіях в Анголі, Східному Тиморі, Конго, країнах колишньої Югославії, Танзанії та Лівії. Він також приділяв увагу становищу непризнаних республік на території колишнього СРСР: Південної Осетії, Абхазії та Придністров'я. Він був проти визнання їх незалежності на підставі проведених усередині цих країн референдумів, але підтримав оголошену Чорногорією в 2006 році незалежність. Після конфлікту в Південній Осетії в 2008 році Баррозу брав участь у переговорах щодо виведення російських військ з території Грузії.

При Баррозу Євросоюз розширився Румунією та Болгарією, за його керівництва проводилися переговори щодо вступу Туреччини до ЄС, не вдалося підтримати референдуми щодо прийняття Євроконституції.

Після початку світової фінансової кризи восени 2008 року заявив, що головним заходом для боротьби з нею має стати скорочення витрат на соціальне забезпечення. Ліві фракції Європарламенту звинувачують Баррозу в підтримці ринкового лібералізму, який став причиною кризи.

У 2006 році журнал "European Voice" назвав Баррозу "Європейцем року".

Нагороди. Кавалер Великого хреста ордена Вітаутаса Великого (Литва), нагороджений болгарським державним орденом "Стара планина" І ступеня.

Сім'я. Одружений з Маргарідою Соуза Ува. Має трьох синів - Луїша, Гільермі та Францішку.

Хобі. Філософія Петера Слотердайка.

23.03.2022 р.