Жулинський Микола

Дата народження:

25.08.1940

Місце народження. Освіта.

Народився у селі Новосілки Демидівського району Рівненської області. У 1968 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

Кар'єра.

1960-1962 рр. - вчитель Озерської восьмирічної школи.

1962-1963 рр. - робітник промкомбінату Волинського облжилпостачторгу.

1963-1965 рр. - слюсар Луцького електроприладний завод.

1965-1968 рр. - трубогнутий Ленінградського суднобудівного заводу.

1968-1971 рр. - аспірант Інституту літератури АН УСРР.

1971-1973 рр. - молодший науковий співробітник Інституту літератури АН УСРР.

1973-1978 рр. - науковий секретар Інституту літератури АН УСРР.

1978-1991 рр. - заступник директора, завідувач відділу Інституту літератури АН УСРР.

1991-1992 рр. - директор Інституту літератури АН УСРР.

З лютого по жовтень 1992 року - державний радник України з питань гуманітарної політики.

З жовтня 1992 по серпень 1994 рр. - віце-прем'єр-міністр України в уряді Леоніда Кучми, Єфима Звягільського і Віталія Масола.

1994-1998 рр. - народний депутат України II скликання.

1998-1999 рр. - директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України.

З грудня 1999 по травень 2001 рр. - віце-прем'єр-міністр України в уряді Віктора Ющенка.

2001-2002 рр. - директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України.

2002-2006 рр. - народний депутат України IV скликання. Спочатку був членом фракції "Наша Україна", у 2006 році перейшов до фракції Партії промисловців та підприємців України Анатолія Кінаха.

З січня 2006 року - голова Національної ради з питань культури і духовності при президенті України.

З червня 2006 року - директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України.

З грудня 2006 року по листопад 2008 року - консультант президента України Віктора Ющенка.

Творча і наукова діяльність.

Жулінський - автор кількох книг: 'Пафос життєствердження' (1974), 'Людина як міра часу' (1979), 'Чоловік в літературі' (1983), 'Наближення' (1986), 'Із забуття - в безсмертя' (1991), 'Вірю в силу духа' (1999), 'Подих третього тисячоліття' (2000), 'Заявити про себе культурою' (2001), 'Слово і доля' (2002), 'Духовна спрага за втраченою батьківщиною' (2002), 'Олег і Олена Теліга' (2001) та інші. Автор понад 500 статей, оглядів, рецензій. Член Союзу письменників України з 1977 року.

Нагороди.

Нагороджений орденом 'За заслуги' III і I ступенів. Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка за книгу 'Із забуття - в безсмертя' (1992). Лауреат республіканської премії ім. Білецького в галузі літературно-художньої критики. Лауреат премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів.

Сім'я.

Дружина - Галина Степанівна (1947 р.), голова правління кредитного спіллї Canada to borrow more money in battle against coronavirus. Focus on inflation https://www.reuters.com/business/healthcare-pharmaceuticals/biden-says-us-will-donate-500-mln-more-covid-vaccines-developing-nations-wsj-2021-09-22'Tурбота' до 2014 року. Звільнена рішенням Зборів Кредитного спілки з-за обвинувачення хищення більше 25 мільйонів гривень. Признала свою вину. 16 вересня 2013 року засуджена до 5 років позбавлення волі Шевченківським районним судом міста Києва (приговор залишено без змін 27 січня 2015 року).

Донька - Олеся (1974 р.), юрист, директор з зв'язків з громадськістю, компанія 'Кока-Кола Беверіджіс Україна Лтд'.

25.08.2022 р.