Технології модифікації сонячного випромінювання, що знижують глобальну температуру: методи, ризики та дослідження

Технології модифікації сонячного випромінювання (SRM)

Як повідомляє НВ — Техно: Технології модифікації сонячного випромінювання (SRM) стають все більш актуальними в контексті глобального потепління. Вони намагаються знизити глобальну температуру шляхом зменшення кількості сонячної енергії, яку поглинає Земля. Це може бути досягнуто за рахунок використання світловідбивних частинок в атмосфері або шляхом створення яскравіших хмар над океаном. Сучасні дослідження в цій галузі тривають, зокрема, завдяки ініціативам таких організацій, як Британська Агенція передових досліджень та винаходів (ARIA) та NOAA (Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США).

35 років тому, у червні 1991 року, відбулося виверження вулкана Пінатубо на Філіппінах, що стало важливим експериментом для вивчення впливу природних явищ на клімат. Внаслідок цього виверження у стратосферу потрапило близько 20 мільйонів тонн діоксиду сірки, що знизило середню глобальну температуру приблизно на 0,5 °C на два роки. Цей випадок підкреслює потенціал технологій SRM в управлінні кліматом, хоча їхня зрілість ще залишається під питанням. Як зазначила Єкатерина Захарієва,

“ці технології демонструють певний потенціал, але вони далекі від зрілості”

.

Дослідження та експерименти

ARIA виділила £56,8 млн на 22 дослідницькі проєкти в галузі SRM, зокрема п'ять з них передбачають польові експерименти. Серед цих експериментів:

• Потовщення арктичного морського льоду шляхом перекачування морської води поверх криги, заплановане на 2024−2025 роки в Канаді. Цей метод може додати до 32 см додаткової товщини льоду.
• Новий етап польових робіт у двох районах Нунавуту у 2026 році.
• Тести на зиму 2027−2028 років з електричного заряджання крапель у тумані для вимірювання змін їх відбивної здатності.

На міжнародному рівні, Європарламент 28 травня 2026 року опублікував брифінг про управління дослідженнями SRM, у якому підтримується мораторій на застосування SRM у ЄС. Конвенція ООН про біологічне різноманіття також встановила мораторій на частину польових робіт у цій галузі. Переговори в Асамблеї ООН з навколишнього середовища не призвели до глобальної домовленості щодо SRM, що підкреслює складність питання. Кіт Шайн зазначив:

“Може настати момент, коли ризики SRM вважатимуться менш серйозними, ніж ризики недостатнього стримування зміни клімату”

.

Згідно з оцінками EPRS, створення спеціалізованої авіації та систем розпилення може зайняти приблизно десятиліття. У 2020 році NOAA запустило багаторічну програму Earth’s Radiation Budget для дослідження SRM, а дослідники NOAA у 2025 році змоделювали поєднання аерозолів у стратосфері і висвітлення морських хмар, що підвищувало їх відбивну здатність на приблизно 10%. Проте, за нинішніх умов, світ рухається до 2,8 °C потепління відносно доіндустріального рівня, що викликає занепокоєння. Як зазначив Кіт Шайн:

“Якщо наші підходи до скорочення викидів суттєво не зміняться, ми перевищимо ціль Паризької угоди у 1,5 °C найближчим часом”

.

Паралельно, викиди суден роками створювали яскравіші смуги хмар над океаном, компенсуючи приблизно 3−5% глобального потепління від парникових газів, але після переходу судноплавства на чистіше паливо цей охолоджувальний ефект почав слабшати.

Таким чином, технології SRM, попри їхній потенціал у зниженні глобальних температур, залишаються предметом активних досліджень та обговорень на міжнародному рівні.

В умовах зростаючих темпів глобального потепління та недостатнього прогресу в скороченні викидів парникових газів, технології SRM можуть стати альтернативним шляхом реагування на кліматичні зміни. Однак, їхня реалізація стикається з етичними, екологічними та політичними викликами, що потребують міжнародної співпраці та узгоджених дій. Таким чином, подальші дослідження та моніторинг можливих наслідків SRM залишаються критично важливими для забезпечення стійкості екосистем та запобігання негативним наслідкам для планети.

У контексті зменшення глобальної температури важливо також звернути увагу на інші екологічні проблеми, такі як забруднення вод, зокрема мікропластиком. Згідно з останніми даними, річки скинули в океани понад 260 тисяч тонн мікропластику у 2022 році. Це питання потребує термінового вирішення, адже воно має серйозні наслідки для морської екосистеми. Дізнайтеся більше про цю проблему в нашій статті щодо мікропластику.