Травма Голокосту в матері після 5 років підвищує ризик шизофренії в дітей

Вплив травми Голокосту на психічне здоров'я наступних поколінь

Як повідомляє НВ — Техно: Дослідження, проведене науковцями з Єврейського університету в Єрусалимі спільно з колегами зі США, виявило зв'язок між пережитою матір'ю травмою Голокосту після 5 років та підвищеним ризиком шизофренії у її дітей. Аналіз даних здійснено на основі Єрусалимського перинатального дослідження, яке охоплює дітей, народжених у Західному Єрусалимі в період з 1964 по 1976 роки, та їх зіставлення з даними Національного психіатричного реєстру Ізраїлю.

У рамках дослідження вивчалися випадки госпіталізації через шизофренію та споріднені психічні розлади. Дослідники визначили групу впливу Голокосту, до якої увійшли євреї, народжені в країнах, які були під владою нацистів, і які переїхали до Ізраїлю після початку переслідувань. Важливим аспектом дослідження була класифікація учасників за віком на момент початку репресій:

• до 5 років
• старше 5 років

Найбільш виразний зв'язок між травмою та ризиком шизофренії виявлено серед матерів. Якщо жінка пережила переслідування після 5-річного віку, ризик розвитку шизофренії у її дітей був більш ніж удвічі вищим. Цей результат залишався статистично значущим навіть після врахування соціально-економічного становища, маси тіла дитини при народженні та психічних захворювань матері. Водночас у дітей батьків, які на момент початку переслідувань були молодшими за 5 років, підвищеного ризику не виявили.

Серед батьків-чоловіків зв'язок між травмою та ризиком шизофренії у дітей перестав бути статистично значущим після врахування соціально-демографічних чинників.

“Війни мають не лише негайні наслідки. Вони можуть створювати довготривалий тягар для здоров'я майбутніх поколінь, тому вивчення таких механізмів є важливим для громадського здоров'я.” – професорка Хагіт Хохнер

Дослідження підкреслює важливість розуміння впливу історичних травм на психічне здоров'я наступних поколінь. Результати можуть мати значення для розробки заходів у сфері громадського здоров'я та психіатрії, оскільки вони вказують на необхідність врахування сімейного історичного контексту при оцінці ризиків психічних розладів у дітей. Вивчення таких довгострокових наслідків може допомогти у створенні більш ефективних програм підтримки для людей, які пережили травми, та їхніх нащадків.