У музеї Нью-Йорка знайшли прихований череп шаблезубої кішки

Відкриття черепа Adelphailurus kansensis

Як повідомляє НВ — Техно: У Американському музеї природної історії в Нью-Йорку виявлено майже повний череп Adelphailurus kansensis, раннього махайродонтинного виду котячих, який мешкав у Північній Америці приблизно 7-5 мільйонів років тому. Зразок, що зберігався в ящику з позначкою Pseudaelurus, було вивчено палеонтологами Каліфорнійського університету в Берклі. Череп належав кішці розміром з пуму з ознаками шаблезубих хижаків, але з менш вираженими іклами, ніж у смілодона. Це дослідження підтверджує теорію про незворотність розвитку довгих іклів та свідчить про окрему міграцію примітивних шаблезубих котів до Північної Америки через Берингів міст.

Дослідження та результати

Скам'янілість, що належить до Adelphailurus kansensis, була виявлена в ящику музею, де на ньому була позначка Pseudaelurus. Цей вид вперше описали у 1934 році на основі фрагмента щелепи, знайденого в Канзасі. Голотип Adelphailurus kansensis складається з лівої та правої верхньощелепних кісток з майже повним зубним рядом. У 1983 році палеонтологи ідентифікували посткраніальні останки місцевої фауни, що зберігалися в Американському музеї природної історії, проте не описали повний набір викопних останків з цієї місцевості, який включає майже повний череп, фрагменти щелепи та окремі верхні ікла.

Дослідження черепа показало, що Adelphailurus kansensis відрізнявся надзвичайно тонкими вилицями та кількома відмінними зубними характеристиками. Вузька морда нагадує морду Metailurus, раннього шаблезубого кота з Євразії, а округлий профіль черепа був схожий на види Yoshi, іншого примітивного роду шаблезубих котів. Верхні ікла були сплющені та зазубрені, але менш перебільшені, ніж у смілодона.

“Шаблезубі хижаки є прикладом чогось, що називається макроеволюційним храповиком, де, по суті, ви починаєте розвивати якусь суперспеціалізовану морфологію і стаєте дуже ефективними у виконанні однієї єдиної речі, але коли середовище змінюється, ускладнюючи цю справу, тоді ви просто збільшуєте ймовірність вимирання.” - Вчені

Таким чином, дослідження Adelphailurus kansensis не лише розширює наше розуміння еволюції махайродонтинних котячих, але також підтверджує теорію міграції примітивних шаблезубих котів до Північної Америки через Берингів сухопутний міст.

Відкриття черепа Adelphailurus kansensis є важливим внеском у палеонтологію, оскільки воно підсилює зв'язок між еволюційними змінами в морфології котячих і їх адаптацією до навколишнього середовища. Це також відкриває нові можливості для подальших досліджень, які можуть пролити світло на еволюційні шляхи інших видів, що населяли Північну Америку в той період. Результати цього дослідження можуть суттєво вплинути на наше розуміння еволюції ссавців у контексті глобальних кліматичних змін та екологічних адаптацій.

Цікаво, що відкриття черепа Adelphailurus kansensis відбувається на фоні інших значних знахідок у світі палеонтології, таких як нещодавно виявлені скам’янілості нового виду ведмедів-собак в Іспанії. Ці знахідки підкреслюють важливість вивчення викопних решток для розуміння еволюції хижаків. Більше про цей новий вид та його значення можна дізнатися за цим посиланням.