Вадим Бондаренко: від командира батальйону на фронті до роботи у міграційній службі Києва

Вадим Бондаренко: шлях служби та відданості Україні

Як повідомляє Державна міграційна служба: Вадим Бондаренко - офіцер, який розпочав свою військову службу у 1991 році і став учасником бойових дій з 2014 року. Протягом 2022-2024 років він обіймав посаду командира батальйону, брав участь у бойових операціях у Харківській, Донецькій областях та на прикордонних напрямках. Після демобілізації у 2024 році Вадим Бондаренко продовжив служіння державі, працюючи у Державній міграційній службі у Києві та області. Його сімейна традиція служити Україні є важливою частиною його життя.

Вадим Бондаренко закінчив Сумське артилерійське училище у 1991 році. У березні 2014 року він розпочав свій бойовий шлях на Дебальцівському напрямку у складі зведеного артилерійського дивізіону, що відігравав важливу роль у війні на сході України. Після служби в зоні АТО він продовжив службу у 6-му навчальному артилерійському полку, а наприкінці 2015 року звільнився у запас.

Бойовий шлях та відзначення

24 лютого 2022 року Вадим Бондаренко вступив до Бориспільської територіальної оборони, 137-го батальйону, і у 2023 році став його командиром. З липня по вересень 2023 року батальйон виконували завдання на Липецькому напрямку Харківської області у складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони. З вересня по грудень 2023 року батальйон діяв у Кліщіївці та Андріївці поблизу Бахмута разом із 93-ю окремою механізованою бригадою "Холодний Яр". У квітні-травні 2024 року батальйон брав участь у бойових діях у Серебрянському лісі на Лиманському напрямку разом із 100-ю окремою механізованою бригадою.

У травні та червні 2024 року батальйон воював за Кліщіївку разом із 93-ю бригадою "Холодний Яр", а в червні-липні того ж року їх призначили до 5-ї окремої штурмової бригади, де вони утримували дорогу між Бахмутом і Часовим Яром в районі Іванівського. У липні-вересні 2024 року батальйон продовжував виконувати завдання на Суджанському напрямку, а восени 2024 року брав участь у боях на Курахівському напрямку разом із 79-ю окремою десантно-штурмовою бригадою.

Наприкінці 2024 року Вадим Бондаренко отримав тяжку травму, що призвело до його демобілізації за станом здоров'я. Він нагороджений численними державними нагородами, серед яких:

• Срібний лицарський хрест
• Хрест військової честі
• Відзнаки Головнокомандувача та командування
• Відзнака "За оборону"
• Грамота Верховної Ради України
• Нагорода "Захисти свій дім"
• Інші державні і відомчі відзнаки

В особистому житті Вадим Бондаренко має дружину Олену, яка є ветераном АТО та працівницею міграційної служби Київщини. Один із синів також працює у системі Державної міграційної служби міста Києва. З 2025 року Вадим Бондаренко працює у Центральному міжрегіональному управлінні ДМС у місті Києві та Київській області.

"Я ніколи не поділяв життя на військове і цивільне. Для мене завжди було важливо бути корисним державі там, де це потрібно найбільше." - Вадим Бондаренко

Після служби на фронті Вадим Бондаренко прийняв нову реальність: "Звичайно, було непросто прийняти, що більше не можеш бути поруч із побратимами на фронті. Але життя триває. І якщо можеш служити державі в іншому форматі - маєш це робити". Він також гордиться своєю родиною, підкреслюючи: "Я пишаюся своєю родиною. Ми завжди підтримували одне одного. І я вдячний долі, що поруч зі мною люди, які розуміють, що означає служити Україні". Вадим Бондаренко вірить у перемогу: "Головне - не втрачати віру в людей, у свою країну і в нашу перемогу. Саме це допомагало мені на фронті і допомагає сьогодні".

Історія Вадима Бондаренка ілюструє довгий шлях служби та відданості Україні, починаючи з бойових дій на сході країни і закінчуючи його теперішньою роботою у державних установах. Його досвід підкреслює важливість військової служби та ролі ветеранів у суспільстві, а також відзначає ті труднощі, з якими стикаються військовослужбовці після повернення з фронту. Підтримка сім'ї та прагнення служити країні в різних формах залишаються важливими аспектами його життя, що може бути прикладом для багатьох українців у цей складний час. Збереження віри в перемогу стає ключовим елементом у процесі відновлення та інтеграції ветеранів у мирне життя.