Викладач загиблої Дарії Базилевич поділився уривком із її есею, що його вразив

Остап Сливинський, поет, літературознавець та викладач Українського католицького університету, поділився своїми спогадами про Дарію Базилевич, студентку, яка разом зі своїми сестрами та матір'ю загинула внаслідок ракетної атаки на Львів. Він розповів про уривок з есе Дарії, який зачарував його та змусив задуматися.

Навесні вона ходила на мої лекції. Я часто дивився на неї. Знаєте, коли говорите з аудиторією, потрібно мати зоровий контакт із кимось, хто тебе уважно слухає. То це часто була Дарія. Вона завжди сідала в перших рядах і світилася, така маленька дівчинка з ясним волоссям.

У травні, наприкінці нашого курсу, вона написала есей, в якому були такі слова:

Не завжди те, про що ми мріємо, виявляється таким ідеальним, як ми це уявляли. Часто, блукаючи у своїх фантазіях, будучи зацикленими тільки на мріях, ми не помічаємо, що наше життя вже складається краще, ніж можна його уявити

Остап Сливинський поділився своїми роздумами про ці слова та розповів, що він дуже пишається і любить це покоління 18-річних. Вони - цілеспрямовані, прагматичні та пасіонарні. Вони організовані та цінують свій час. Вони асертивні і вимогливі. Викладач додав, що коли він спілкується з ними, він повертається до життя.

Він також порівняв своє покоління з цим новим поколінням, зазначивши, що вони не мають нічого спільного з російською геронтологічною слизькою. Він також зазначив, що вони мають слухати своїх дітей, які можуть надати їм багато цінних уроків.

Друзі родини Базилевич поділилися своїми спогадами про загиблих та 6 вересня Львів провів прохання прощання з Євгенією Базилевич та її доньками Яриною, Дарією та Емілією, які загинули в результаті ракетно-дронового удару.