Загинула, евакуюючи поранених. Згадаймо бойову медикиню Анастасію Мар'янчук

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Анастасію Мар'янчук.

Анастасія народилася 3 листопада 2002 року у Києві і виросла на Троєщині, звідси й позивний. У дитинстві була тихою і доброю дівчинкою, трохи "сама по собі", згадують її знайомі. Любила аніме, відтискалася краще за хлопців і "не за віком" цікавилась гострими соціальними темами. З 12 років відвідувала вишколи "Правого сектора". Багато тренувалася, вміла швидше за хлопців розібрати автомат і вправно стріляла. Любила дітей, працювала влітку у дитячому таборі.

Вивчала японську мову і літературу у Навчально-науковому інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну взяла академічну відпустку і встала на захист України у складі Добровольчого українського корпусу "Правий сектор", згодом переформований у 67-му окрему механізовану бригаду у складі Збройних сил України, де стала медиком Першого стрілецького батальйону.

Була поранена і отримала контузію від пострілу танка у боях під Бахмутом, лікувалася, а після перерви повернулася до війська.

Загинула Анастасія Мар'янчук у населеному пункті Часів Яр від отриманих поранень під час артилерійського обстрілу, евакуюючи поранених.

«Вона була цвітом нації і мала розбудовувати нашу державу та щасливо жити у ній. У нашій пам'яті Троя залишиться доброю, щирою та відважною. Ми за неї помстимося, але рана від втрати близької людини ніколи не загоїться. Щирі співчуття рідним», – написали у Добровольчому українському корпусі.

Новина про загибель юної медикині глибоко вразила людей. У соцмережах вони діляться своїми спогадами про Анастасію.

«Я її жартома називав донечкою. Розповідав їй про чергову поїздку на фронт із концертами, а вона вчергове просилася поїхати зі мною на схід. А я відмовляв, бо куди ж? Вона ще ж дитина! А ця дитина згодом здивувала всіх. Пішла бойовим медиком до славної 67 ОМБР ДУК. Мене просто прибила звістка про її смерть на полі бою», – написав військовий волонтер Святослав Бойко.

Офіцерка ЗСУ Дана Ніка написала, що Троя була її вихованицею.

«Боляче? Нестерпно! Ховати своїх вихованців – це найболючіше… Подруга Троя виховувалась у моїх таборах «Коммандос», була надією, талановитою, щирою, кмітливою, вродливою, дорогою вихованицею… Вона була цвітом нації, юною посестрою Правої Молоді, добра, гарна і смілива. Помста ворогу за неї буде неодмінно, але втрату близьким нічим не компенсуєш», –  зазначила у своєму дописі Дана Ніка.

«Сьогодні москалі вбили Настю... Дякую тобі за справжність, за захист і за твою допомогу нашим військовим... Світла пам'ять… Як же шкода... Мої щирі співчуття мамі, сестрі, усім, хто втратив найцінніше... Світла пам'ять, дівчинко…», – написала Інна Настенко, яка була доброю знайомою Трої.

Прощання з бойовою медикинею Троєю відбулося у Києві у Михайлівському соборі. Окрім побратимів, на прощання прийшли однокурсники Анастасії з курсу японської філології Київського національного університету.

Похована бойова медикиня Анастасія Мар'янчук на Лісовому кладовищі у Києві.

У Анастасії Мар'янчук залишилися мама і сестра. 

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку Анастасія Мар'янчук нагороджена орденом "За мужність" ІІІ ступеня. 

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.