Загинула від КАБу на Харківщині: історія військової Людмили Балабухи

Трагедія на Харківщині

Як повідомляє Главком: 10 травня 2024 року внаслідок російського обстрілу на Харківщині загинула військовослужбиця Людмила Балабуха, відома під позивним Багіра. У момент трагедії вона служила у 92-й окремій механізованій бригаді, де спочатку виконувала обов'язки помічниці мінометника, а згодом стала парамедикинею. Причиною її загибелі став удар керованою авіабомбою (КАБ).

Життєвий шлях Людмили

Людмила Балабуха народилася в місті Абай, Казахстан, і у 16 років переїхала до Харківської області. Вона була однією з шести дітей у сім'ї, має п'ятьох сестер і одного брата. Більшу частину свого життя Людмила працювала технологом на молокозаводі, а потім продавчинею. Після розлучення вона оселилася в селі Мала Рогань під Харковом. 26 лютого 2022 року Людмила вийшла з окупованої Малої Рогані до ринку "1-й кілометр". У березні 2022 року вона розпочала свою службу в Збройних Силах України.

Під час служби Людмила брала участь у звільненні населених пунктів, таких як:

• Куп'янськ
• Петропавлівка
• Куп'янськ-Вузловий
• Ківшарівка

Взимку 2023-2024 року вона закінчила курси стрільби з "Джмеля". Незважаючи на те, що Людмила мала статус "обмежено придатна" через проблеми зі спиною, вона продовжувала виконувати свої обов'язки на фронті.

Людмила планувала піти у відпустку 15 травня 2024 року. Остання розмова з її донькою Анжелікою відбулася 9 травня 2024 року. Після загибелі Людмили офіційне підтвердження її смерті було отримано 12 травня 2024 року. Вона була похована на кладовищі в селі Зідьки Харківської області. Людмила залишила після себе доньку Анжеліку та онучку Діану.

Людмила також активно вивчала українську мову під час служби і була відзначена за свою відданість та професіоналізм. Вона часто говорила про свою службу:

“Я тут на своєму місці. Війна не може подобатись, але служити мені подобається. І, коли все закінчиться, я хочу далі йти по цьому шляху. Це моє життєве призначення.”

Смерть Людмили Балабухи стала великою втратою не лише для її сім'ї, а й для всієї країни, яка пам'ятатиме її героїзм та відвагу.

Ця трагедія підкреслює не лише жертви, які несуть українські військовослужбовці під час війни, а й людські історії, які стоять за статистикою. Людмила, як і багато інших, виконувала свій обов'язок, незважаючи на труднощі і власні обмеження, що свідчить про силу та відвагу українських захисників. Її пам'ять буде жити в серцях тих, хто залишився, та в історії країни, яка продовжує боротися за свою незалежність.

Війна забирає найцінніше, і історії загиблих військовослужбовців, таких як Людмила Балабуха, нагадують про цю жорстоку реальність. Подібно до неї, жінка з Міністерства внутрішніх справ також втратила близьких на фронті, що підкреслює ціну, яку платять родини за мир і свободу. Дізнайтеся більше про її історію тут.