Загинув під час розмінування Харківщини. Згадаймо Сергія Гоцуляка з Тернопільщини

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Сергія Гоцуляка.

На Харківщині в районі Ізюма 4 січня 2023 року під час розмінування через детонацію боєприпасу загинув 42-річний начальник групи піротехніків із Тернополя, підполковник Сергій Гоцуляк. З початку повномасштабного вторгнення сапер працював у різних деокупованих районах, його група знешкодила тисячі вибухових пристроїв, які ворог залишав після себе.

Сергій Гоцуляк із початку повномасштабного вторгнення розміновував звільнені території. Півтора місяця його група працювала на Київщині після того, як ворога звідти вигнали. Вони обстежили десятки великих та маленьких сіл.

«Звична робота. Звичайно, певне хвилювання є, без цього ніяк. Адже розумієш, що йдеш на зустріч із можливою смертю. Усвідомлюєш, що той хто готував її, робив це якомога хитріше, нестандартно, аби вбити чи тебе, чи того, хто потрапить у смертельну пастку. Тому, зосередженість на вищому рівні має бути», – ділився рятувальник.

«Він очолював групу, в якій було майже 20 людей – піротехніки, сапери. Це була грамотна людина. Висококваліфікований офіцер, який вже не один десяток років працював на цій посаді. Хороший спеціаліст, добра, порядна людина. Але, на жаль, війна забирає найкращих. Під час детонації боєприпасу обірвалося життя. Це спеціаліст, людина з великої літери, за яким сумує весь колектив і вся Тернопільщина», – зазначив колега Ігор Ваверчак.

Сергій Гоцуляк народився 11 листопада 1980 року в місті Кам'янець-Подільський Хмельницької области України. Його батько Євген Гоцуляк – військовий. Він розповів, син з дитинства захоплювався піротехнікою: «Народився він в той же день, що і моя дружина. Я привіз тоді товариша, який підірвався на міні в Афганістані. Я з Вінниці приїхав. Вона була в Теребовлі, тут родичі, батьки були жінки. Приїхав увечері, відвіз її в пологовий будинок. Наступного дня вона народила, а я полетів в Афганістан, навіть не бачив дитини. Дуже йому подобалася піротехніка, ще з 9-10 класу захоплювався нею. Закінчив військове училище. Його направили в Крим. Там він познайомився зі своєю дружиною Олею, скоро буде 20 років, як вони разом».

Потім Сергія направили в службу надзвичайних ситуацій в Хмельницький, трохи пізніше – у Тернопіль. До повномасштабної війни розміновував Тернопільщину від снарядів Другої світової війни: «Тут міна була в Тернополі 500 кг, він її витягував. Біля Чорткова авіабомба величезна над трасою висіла на скелі, він її знімав звідти. Майже щодня їздив. І по складах, де вибухали боєприпаси. Порошенко йому орден вручив навіть».

«Знаю цю людину особисто і без перебільшення скажу, що він справжній герой. Після деокупації нашої Великодимерської громади він був першим у розмінуванні нашої території. Понад місяць щодня він ризикував своїм життям. Він був справжнім керівником, завжди був першим», – розповів про загиблого рятувальник із Броварів Київської області Микола Юхта.

Сам Сергій Гоцуляк працював з ранку до пізньої ночі, оскільки розумів, що люди поспішають повернутися до своїх домівок. «Він розповідав, що окупанти залишали вибухові пристрої в багажниках машин, на кухнях у плитах, шафах, на вікнах, дверях, у кущах, у пластикових скляночках, навіть у дитячих іграшках. І все це потрібно було уважно оглянути і, якщо що, міни та гранати знищити. Робота була дуже напруженою, не знаєш, де на тебе чекає черговий сюрприз», – зауважив його знайомий Віктор.

Найбільше Сергій переживав, коли місцеві жителі не прислухалися до порад саперів, йшли чи їхали неперевіреними полями, лісосмугами. У результаті до лікарень потрапляли десятки скалічених людей, деякі гинули.

Сергій Гоцуляк 15 років пропрацював сапером, розбирався у вибухових пристроях різних зразків. Багато чого побачив за час роботи. На звільнених територіях їхня група знаходила протитанкові, протипіхотні міни, а також ті, що вже заборонені міжнародними конвенціями. Але росіяни використовують їх проти українців. Однак найбільше його вражало, що окупанти наробили на захоплених українських територіях.

«Його дуже обурювало і навіть злило те, що він побачив у селах під Києвом після відходу російських військ. Як ці окупанти розносили приміщення, знищували меблі, техніку мешканців, просто руйнували будинки людей. Йому розповідали і про те, що творили росіяни у цих селах. Це дуже сильно на нього