Загинув у боях за Бахмут. Згадаймо журналіста Олександра Савоченка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Савоченка.

Український журналіст Олександр Савоченко загинув у липні 2022 року у боях з російськими окупантами біля Бахмута в Донецькій області. У нього було 36 років, і він служив офіцером 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Олександр народився на Чернігівщині і закінчив 9 класів школи у своєму рідному селі. Потім він продовжив навчання у Ніжинському обласному педагогічному ліцеї і отримав медаль. Вищу освіту Савоченко отримав в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Під час навчання він проходив практику на телеканалі СТБ.

Після закінчення навчання Олександр працював журналістом в агентстві AFP та на телеканалі "Суспільне". Він знімав аналітичні сюжети про економіку та політику. До початку війни він був міжнародним редактором на телеканалі "Київ". Савоченко відвідував зони бойових дій, виконуючи редакційні завдання. Останній репортаж він здійснив у Нагірному Карабаху.

Колеги журналіста підкреслюють його професіоналізм і говорять, що на нього завжди можна було покластися. "Саша був спокійним і стриманим. У прямих ефірах, коли все хаос і суміш, він був найдужчим", - поділилася спогадами телеведуча Ілона Довгань.

Олександр звичайно прокидалися о четвертій годині ранку, щоб уже о сьомій починати ефір. Вони жили в Броварах, а після загибелі Савоченка народилася їхня донька.

З початку російської війни Олександр добровольцем пішов захищати Україну. 25 лютого 2022 року він був мобілізований до 72-ї бригади. Спочатку він воював між Черніговом і Ніжином. Про це рідним він казав, що їздить різними містами і селами для роботи з журналістами. Про загибель Олександра стало відомо 27 липня 2022 року.

"Олександр здійснював аналітичні сюжети, зокрема про економіку та політику, а потім він пішов до військкомату і приєднався до сил оборони України. Він відправляв відео з фронту нашим колегам до початку липня. Казав, що важко, але оборону тримає на найгарячіших точках", - написано в дописі телеканалу "Київ", де працював загиблий журналіст.

Мати Олександра підтвердила, що він був на війні з першого дня. "Він говорив, що він у Бучі, але насправді він був між Черніговом і Ніжином... "У мене все добре, я їм, сплю. Все гаразд. Погода хороша". Так він говорив весело і жартував", - розповідала жінка.

Син завжди був відповідальним, як у ставленні до родини, так і на роботі, додала мати.

"Олександр був дуже амбітним і енергійним. Його, здається, мобілізували як офіцера до 72-ї бригади, але його робота з журналістами (контроль роботи інших журналістів, особливо іноземних, був виснажливий психологічно) заважала йому, і він хотів безпосередньо захищати Україну від російських військ", - написав у соцмережі Олександр Гордєєв.

Олександр був захоплений історією України і добою УНР. Він дуже полюбляв свою Батьківщину. Солдати 72-ї бригади, де він служив, говорять про нього як про справжнього офіцера, який завжди був разом зі своїми побратимами в окопі, ділився всім, що мав, і старався підтримати їх у цей час.

Перед війною Олександр придбав квартиру у Броварах, де жив з дружиною. Вони планували мати дітей, і першою мала народитися донька, яку він хотів назвати Юлею. На момент загибелі в усі його залишилися батьки, старший брат, бабуся і вагітна дружина.

Олександра поховали у його рідному селі Поліське в Чернігівській області.

Ми вшановуємо пам'ять всіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Показуємо нашу повагу до загиблих від рук російських загарбників та запалюємо свічки пам'яті, поклавши голови в скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання. Це наш спосіб вшанувати світлу пам'ять усіх громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність нашої держави - військових, цивільних та дітей, всіх, хто загинув в боротьбі з російською агресією і через напад російських військ на наші міста і села.