Залишив комфортне життя у США. Згадаймо Героя України Михайла Яворського (Чикаго)

Михайло Яворський: від американського життя до захисту України

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Михайла Яворського.

Михайло Яворський на псевдо Чикаго - родом з Прикарпаття. Ще хлопцем він переїхав до США, там здобув освіту, створив сім'ю. Але на початку великої війни Михайло прийняв рішення повернутися на Батьківщину та взяти участь в її захисті.

Михайло народився 10 вересня 1980 року у селі Космач на Прикарпатті. Тож Україна була частиною Радянського Союзу, і його перші шкільні уроки були агітаційними. Покірний учень із гострою пам'яттю, він прийшов додому, розхвалюючи чесноти Володимира Леніна та Йосипа Сталіна, але отримав відсіч своїх дідуся та бабусі, які пережили кілька окупацій.

«Він як бог і зробив усі ці великі речі», - згадувала Яворська слова свого брата про Леніна.

«Ні, це один із найбільших злочинців в історії світу», - сказав Ярослав Бойчук, батько їхньої матері Марії Яворської.

Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році родина Яворських недовго лишалася в Україні. Вони виграли грін-карту і переїхали до Сполучених Штатів. Там Яворський закінчив гімназію Шурца.

Михайло із задоволенням поїхав у свою нову країну, вивчивши англійську, читаючи словник, і пішов до армії, щоб заплатити за навчання в коледжі. Як розповіла сестра Михайла, він прослужив чотири роки в американській армії.

«Він був веселим хлопцем, і він знав, як розсмішити людей», - сказав Чарльз Гіпсон, близький друг з армії. «Ми з ним годинами розмовляли по телефону, розмовляли один з одним і обговорювали різні теми, від релігії до політики, теорій і особистих переконань».

«Лижник», як його називає Гіпсон, ніколи не попереджав, що він прямує в Україну.

«Я не знаю, чому він не сказав мені, що їде», - сказав Гіпсон.

«Можливо, він думав, що я спробую відмовити його. Можливо, десь у глибині душі він розумів, що є ймовірність, що він не повернеться, і прощання з найкращим другом для нього була нереальною. Моє серце розривається, бо я знаю, що не зміг попрощатися», - розповідав друг Михайла.

Сестра Михайла Яворського підозрює, що він не попередив родину з тих же причин. «Дійсно важко, коли хтось їде воювати на війну», - сказала вона. «Ви навіть не можете передати словами, як важко прощатися».

До того, як Росія вторглася в Україну у 2022 році, Михайло був захопленим батьком, який працював у ІТ-сфері та любив читати, футбол і спілкуватися.

Молодша на 17 місяців, Яворська двічі відвідувала свого старшого брата в Україні та зблизилася з його підрозділом, приєднавшись до їхнього групового чату, де вона стала «Чікаго 2», оскільки взялася постачати їм взуття, термобілизну, каски та медичні аптечки.

«Михайло покинув своє комфортне життя в Америці, а головне - зробив найважчу пожертву, яку тільки можна зробити, і з великим болем в серці відірвався від своєї найбільшої потіхи в житті, донечки Соломійки, та в перші ж дні війни зробив свідомий вибір, взявши у руки зброю, щоб захищати Україну від ворожої навали», - розповіла сестра воїна Зоряна Яворська.

Родина Михайла активно підтримувала українських військових та волонтерила.

«Він не просто був людиною, яка знімала останню сорочку для свого ближнього, він у прямому значенні знімав останній тепловізор, приціл, прилад нічного бачення, шолом і віддавав молодим хлопцям, яких посилали в бій перед ним, пояснюючи це тим, що молодим це більше потрібно, бо він уже встиг трохи пожити, а молодим хлопцям треба ще жити і жити, - згадує сестра військового. - Міша зробив все для того, щоб увійти в лави ЗСУ, а не до Інтернаціонального легіону, бо для нього було важливо воювати пліч-о-пліч саме з українськими воїнами, і він не хотів жодних поблажок. Міша завжди викликався йти на всі найнебезпечніші завдання.

Як сказав його командир, він завжди почувався дуже впевнено, коли Міша був поряд, бо ніколи не ховався за чужими спинами, а навпаки прикривав інших. Як Міша і прожив своє життя, завжди на благо інших, так він і загинув, відтягнувши двох поранених на дальні позиції, і хоча він міг там з ними залишитися, він повернувся на передню позицію допомогти іншим побратимам, де його і знайшов ворожий снаряд.

У тяжкому бою від ворожого снаряду, встигнувши врятувати життя кількох побратимів, у ніч з 24-го на 25 травня навіки став Небесним Героєм мій братик і мій персональний герой - Яворський Михайло

За словами сестри, Михайло був взірцем патріотизму і самовідданості.

Не знаю нікого, хто любив Україну і вірив у неї більше, ніж він. Міша мріяв перевезти свою сім'ю в Україну після війни і будувати світле майбутн