Журналістка та військова Олена Білозерська: як виховує сина під час блекаутів у Києві

Досвід виховання сина під час блекаутів

Як повідомляє Главком: Українська журналістка та військова Олена Білозерська поділилася своїм досвідом виховання новонародженого сина Павла під час блекаутів у Києві. Олена стала матір'ю у 46 років, народивши сина 6 жовтня 2025 року. На момент публікації допису її сину було чотири місяці. Олена Білозерська є офіцеркою Збройних сил України з 2014 року та наразі виконує обов'язки командира другого вогневого взводу самохідної артилерійської батареї в 503-му окремому батальйоні морської піхоти.

Труднощі та виклики

Життя Олени в Києві супроводжується труднощами, зокрема, в січні її будинок залишився без світла та води на два дні через наслідки російських обстрілів. Однак, незважаючи на ці виклики, вона намагається забезпечити комфорт для свого сина. Олена зазначає, що температура в приміщенні не падала нижче +10 градусів, але й не досягала +25.

“Тримаєш його на руках і усвідомлюєш, що це ж с*ки отаких комизок хочуть виморити холодом. Щоправда, самі комизки - останні, кого це турбує.” - Олена Білозерська

Олена також поділилася, що звуки обстрілів не будять її сина, і він спокійно спить вночі. “Звуки обстрілів малого не будять. Вночі він міцно спить. Крім проблеми з харчуванням, проблем взагалі не створює”, – зазначає вона. Вона вважає, що син дає їй можливість відчути моральну підтримку та віддушину в ці важкі часи.

Олена описує, як її син вчиться новим речам: “Перевертається на живіт і на спинку, вишуканою агушною мовою розповідає свої новини, мертвою хваткою хапає близьких за пальці.” Вона також ділиться своїми почуттями, кажучи: “Хто в 46 років, під час війни, зважився на первістка – той я. Синочок Павлусь прийшов у цей світ. 3 700, 54 см. Побажайте моїй дитині – самі знаєте чого.”

Таким чином, Олена Білозерська продовжує виконувати свої обов'язки військової та матері, намагаючись забезпечити найкращі умови для свого сина в умовах війни та блекаутів.

Ця історія Олени Білозерської підкреслює, як людина, навіть в умовах війни та важких життєвих обставин, може знайти сили для виховання дитини і забезпечення її комфортного життя. Вона ілюструє resilience українських жінок, які намагаються підтримувати сімейні традиції та родинні цінності, незважаючи на зовнішні загрози. Важливість моральної підтримки та позитивних моментів у такий складний час залишається критичною для збереження психологічного здоров'я та благополуччя родини.