«Я ж йому на весілля власноруч вишила рушник, а тепер…». Згадаймо Івана Кулешу

Щодня о 9 ранку українці вшановують памʼять усіх, чиє життя взяла російсько-українська війна. Сьогодні пригадаємо Івана Кулешу.

25 серпня 2024 року поблизу села Журавки Покровського району Донецької області загинув солдат-навідник дев'ятої парашутно-десантної роти третього парашутно-десантного батальйону Іван Вікторович Кулеша. Про це повідомила Богуславська міська рада.

Іван Кулеша народився 7 липня 1997 року в Богуславі. Під час навчання в Богуславській школі № 3 був серед найкращих, завжди брав участь в олімпіадах та змаганнях різного рівня з різних предметів.

Після одержання атестату вступив до "Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського" на спеціальність "Інженер програмного забезпечення". Спочатку поглиблювався в науці, а на третьому курсі зміг поєднувати навчання з роботою в ресторані "McDonald's", де через два роки вже обіймав посаду головного механіка, на якій працював до призову на захист країни.

Іван Кулеша 7 липня 2024 року тільки зустрів своє 27-річчя, а 10-го рідні вже призвели його до військової частини.

Під час розмови його рідна тітка Тетяна Макарівна Мочаренко розповіла: "Ваня щодня присилав мені повідомлення - смайлик або коротку звістку. Останнє повідомлення я отримала 24 серпня: "Тьотю, не хвилюйся, мене скоро переведуть в інженерні війська. Я там зможу багато зробити для країни, більше, ніж в окопі...". А 25-го зв'язок зник. Це був його третій день на завданні. Ваня був добрим, чутливим юнаком, який дуже любив тварин. Він не міг запропустити маленького бездомного котика - завжди йому допомагав. А ще Ваня дуже любив вчитися, пізнавати нове. Ми завжди ставили його за приклад для своїх дітей. Одного разу під час святкування дня народження всі сиділи за столом, розмовляли, а Ваня, який тоді навчався в 6-му класі, підвівся і сказав: "Іду вчити уроки, мені все відомо". Він був нашим помічником і вірною опорою. Я навіть сама вишила йому рушник на весілля, а тепер..."

Молодий захисник України ще не встиг створити власну родину, не здійснив своїх задумів і планів на майбутнє, їх безжалісно забрав ворог.

За Іваном залишилися мама Тамара Макарівна, тато Віктор Васильович, який відразу після призову сина пішов на захист країни, сестри Альона і Даша.

"Главком" долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті й схиляємо голови в скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам'ять громадян України, які віддали своє життя за свободу і незалежність держави: всіх військових, цивільних та дітей, всіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та через напад ворожих військ на українські міста і села.