«Алея жахів» із Кейт Бланшетт стала лідером прокату

Минулого тижня лідером зі зборів в Україні став хоррор-трилер мексиканського кінематографіста та письменника Гільєрмо дель Торо «Алея жахів».

Події відбуваються у 1941 році. На вулицях США обговорюють, як хтось, схожий на Чарлі Чапліна, наводить морок.

Багато обивателів міркують звично: яка різниця; це не з нами; це так далеко. Ніхто не знає, що незабаром весь світ зануриться в пекло, поки кожен сидить у своєму власному маленькому світі. Саме з таких людей і починається «Алея жахів».

Про те, як казкове світосприйняття допомагає врятуватися від жорстокої реальності війни, Гільєрмо дель Торо розповів ще у «Лабіринті фавна». На той момент це був погляд дитини, ескапізм спрацьовував на всі сто, а дорослому залишалася ілюзія, яку довго й наполегливо нав'язуєш собі сам.

В «Алеї жахів» цю функцію бере на себе ярмарок із купою відщепенців. Оплот знедолених, унікальних і зневірених упереміш з негідниками. Ким би ти був, прийдеш і тобі завжди є місце, тебе ніколи нізащо не засудять. Кожен відповідає сам за себе.

Гільєрмо дель Торо впевнений, що у світі існує лише два типи казок, які закликають слухатися батьків і закликають до анархії. Але «Алея жахів» взагалі не казка. Це історія про шлях художника та артиста, про межі, які легко переступити, та наслідки, яких неможливо уникнути.

Казка чи ні, Гільєрмо дель Торо не зраджує свого головного почуття – співчуття. У своїх кінороботах він завжди шкодує, розуміє та пояснює вчинки тих, кого вважають неповноцінними, зламаними. Знаходить у них цінність, інколи ж навіть підносить на тлі інших.

В «Алеї жахів» Гільєрмо дель Торо показує – дар спотворює. Цей фільм є ідеальним.

Творець хотів показати виворот життя ярмаркових акторів, а режисер зробив крок набагато далі.