Служба Олександра Кушнірова під час повномасштабного вторгнення
Військовослужбовець 1-го Кодацького полку Національної гвардії України Олександр Кушніров розповів про важкі епізоди своєї служби під час повномасштабного вторгнення, включаючи близько 50 днів на позиції під постійними штурмами та вихід з оточення на Покровському напрямку. Олександр приєднався до Нацгвардії у 2021 році за призовом на строкову службу, коли йому було 18 років. Спочатку він перебував на Харківщині, де долучився до оборони, а згодом потрапив на Донеччину.
Під час служби Олександр Кушніров брав участь у боях за Харківщину, Бахмут і на Покровському напрямку. Він згадує, як на Покровському напрямку його підрозділ виявив ворожий дрон, після чого почалися системні обстріли їхніх позицій. Штурми відбувалися по кілька разів на годину, і ворог іноді перебував за кілька метрів. Олександр розповідає:
"Як то сказати? Страшно. Ну, я, якщо чесно, то я думав, я й до 20 не доживу. Як більша частина з мого взводу – їх уже немає." Олександр Кушніров
Він також згадує моменти, коли залишався на позиції разом із побратимами. "Мовчить радіостанція, побратим спить і тиша. І було таке, що я спеціально на своїх виходив, щоб почути просто голос… бо коли все замовкає, ти розумієш, що, можливо, їх блокують зараз і готується якийсь наступ," - ділиться Олександр. Це свідчить про велику напругу та ризики, з якими стикалися військовослужбовці.
Під час відходу з позицій вони дізналися, що опинилися в оточенні, та провели на них майже 50 днів. Олександр Кушніров підкреслив: "Ти сидиш і ти чуєш, як ворог говорить. Вони проходять біля тебе і щось там планують. І ти розумієш, що якщо ти видаш звук якийсь, то вони просто знайдуть, що ми там сидимо – і все, ми вже звідти не виберемося." Ці слова ілюструють складнощі, з якими стикаються українські солдати на фронті.
Інші військовослужбовці та їх досвід
Також варто зазначити, що інші військовослужбовці, такі як:
- солдат 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Дмитро Ященко, який провів майже 90 днів у боях за Покровськ, частину з яких залишався один на позиції, без зв'язку, води та їжі;
- військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади Сергій Тищенко, який провів 471 день безперервно на одній бойовій позиції на Донеччині;
- завідувач Музею Української революції 1917-1920 років, військовослужбовець Олександр Хоменко, який беззмінно провів на позиціях 76 днів з початку повномасштабного вторгнення.
Олександр Кушніров завершує свою розповідь емоціями: "Це сльози, це радість, те, що ти вижив… Перше, що я зробив – обняв водія. Бо це завдяки йому ми зараз тут і спілкуємося." Ця історія підкреслює не лише жорстокість війни, а й людські емоції, які супроводжують військовослужбовців у їхній боротьбі.
Розповідь Олександра Кушнірова відображає реалії сучасної війни в Україні, де військовослужбовці щодня стикаються з небезпекою та психологічним тиском. Його свідчення підкреслюють не лише фізичні випробування, а й емоційні труднощі, з якими стикаються солдати, що борються за свою країну. Ці історії важливі для розуміння глибини людського досвіду під час війни та необхідності підтримки військових на всіх рівнях. Такі свідчення також служать нагадуванням про жертви, які несуть українські військовослужбовці в своїй боротьбі за незалежність та безпеку України.
Служба Олександра Кушнірова на Покровському напрямку була сповнена небезпеки та викликів, що нагадують про інші героїчні випадки українських військових. Наприклад, один солдат утримував Покровськ 90 днів в умовах безвиході, що ще раз підкреслює неймовірну витривалість та відвагу наших захисників у боротьбі за країну. Це свідчить про те, як важливо пам'ятати про кожного з них та їхні подвиги.