Масований удар по Києву
У ніч на 24 травня Росія здійснила масований удар по Києву, що, на думку аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), стало спробою президента Володимира Путіна приховати приниження після параду до Дня перемоги, який відбувся 9 травня, та невдач на фронті. Цей удар порушив триденне припинення вогню, якого дотримувалася Україна. Російські воєнкори відзначили, що атака на Київ була символічною, але також піддали її критиці через високу вартість та низьку ефективність.
Парад до Дня перемоги у Москві тривав 45 хвилин і, як зазначили спостерігачі, відбувся без демонстрації військової техніки. Українські сили не завдавали ударів по урочистостях у Москві. Проте, як зазначає ISW,
“російський удар повністю порушує дух триденного припинення вогню на День перемоги, якого дотримувалася Україна, та демонструє недотримання Путіним будь-яких угод, які не є переважно вигідними для нього”.
Ситуація на фронті
Російські воєнкори також прокоментували, що російський удар ракетою Орєшнік по Білій Церкві не мав чіткої військової мети. Вони підкреслили, що російські війська демонструють низьку ефективність на полі бою та не здатні досягти оперативно важливих успіхів під час весняно-літньої кампанії. На фоні цього українські сили продовжують контратакувати та завдавати ударів по російських цілях у тилу.
Кремль, за словами аналітиків ISW, погрожував застосувати ракети Орєшнік у дні, що передували Дню перемоги, ймовірно, з метою приховати слабкість Росії та її нездатність надійно захистити значну частину російського повітряного простору від ударів України по глибокому тилу. Російське військове керівництво, можливо, завдало удару по Києву в марній спробі відволікти увагу від невдач Росії на полі бою та продемонструвати силу і потужність як для внутрішньої, так і для міжнародної аудиторії.
Загалом, ситуація на фронті залишається напруженою, а тактика Росії, яка дедалі частіше включає масовані атаки дронами Shahed, викликає численні запитання щодо її ефективності та доцільності.
Цей епізод підкреслює складність військової ситуації в Україні, де стратегічні рішення Росії, здається, не відповідають реальним військовим можливостям. Порушення припинення вогню та атаки на цивільні об'єкти можуть свідчити про намагання Кремля підтримати внутрішній імідж сили в умовах зростаючої критики щодо результативності військових дій. Українські сили, у свою чергу, продовжують адаптуватися до нових викликів, зосереджуючи зусилля на контратаках та запобіганні подальшим ударам з боку Росії.
Водночас, подібні атаки Росії на українські міста, зокрема випадки масованих ударів з використанням дронів та ракет, свідчать про продовження агресивної стратегії Кремля, яка лише посилює напруженість у регіоні. Це ставить під сумнів здатність російського військового командування до ефективних дій на фронті та вплине на подальший розвиток конфлікту.