Атака на український літак в аеропорту Лейпцига
4 серпня 2026 року в аеропорту Лейпцига сталася атака дрона з вибухівкою на український літак Ан-124 Руслан, організована російською військовою розвідкою (ГРУ). Хоча пристрій не спрацював і дрон впав на землю, його виявив водій автобуса через кілька годин, подія викликала занепокоєння у міжнародних колах. Літак, який зазнав нападу, незадовго до інциденту перевозив боєприпаси з Франції. Розслідування, проведене виданнями The Insider та Der Spiegel, виявило імена виконавців атаки та їх зв'язки з попередніми диверсіями, зокрема в Польщі.
Міністр внутрішніх справ Німеччини Александер Добріндт підтвердив відповідальність Росії за цей інцидент, зазначивши, що
“результати поліцейського розслідування та дані спецслужб вказують на відповідальність Росії”. Відзначено, що підозрюваними у справі є особи з ініціалами Олег Л. та Андрій К. Розслідування вказало на полковника ГРУ Дениса Смолянінова, який народився в 1976 році в Челябінську. Смолянінов, що закінчив військове авіаційне училище штурманів та підвищував кваліфікацію в академії ГРУ, працював у 172-му командно-розвідувальному центрі в Петербурзі, переважно на українському напрямку.
Фігуранти справи
Андрій Усачов, 54-річний торговець зброєю, також фігурує у справі. Він починав службу у ВДВ і отримав 9 років позбавлення волі за збройне пограбування у 2000 році. Після звільнення Усачов займався виробництвом та продажем зброї через компанію Збройова палата, яка постачала продукцію Росгвардії. Відомо, що у 2023 році було виявлено, що комплекс Випалювач компанії Усачова є дешевим китайським дроном, незаконно ввезеним до Росії. Окрім того, 13 липня 2026 року Усачов контактував з Олегом Льовушкіним, байкером і дрібним підприємцем, який мав бізнес у Латвії та Сербії.
Безпосередніми виконавцями атаки на літак були спільники Льовушкіна. Слідство виявило сліди Андрія Каршакова, білоруса, який живе в Росії. Каршаков брав участь у диверсії, що сталася 25 липня 2024 року в польському Лодзі, де відбулася пожежа в гіпермаркеті Leroy Merlin з збитками, оціненими у 200 тисяч злотих. Разом з ним у цій справі також фігурує Максим Лапунов, який офіційно змінив прізвище, але користувався паспортом на ім'я Максим Колосов.
Лапунов вилетів із Петербурга до Анкари 19 липня 2026 року, а звідти до Белграда, що вказує на ймовірну присутність у Німеччині під час атаки. Каршаков часто пересувався з особами, які мають кримінальне минуле, зокрема Романом Ковалевським та В'ячеславом Айсіним. Ковалевський перебуває на обліку за розбій і грабіж, а Айсін регулярно відвідував Німеччину, включаючи Лейпциг.
Розслідувачі Христо Грозев та Роман Доброхотов зазначили, що
“можна уявити, до яких жертв і руйнувань призвів би вибух, якби диверсія вдалася і літак справді був заповнений боєприпасами”. Цей інцидент ще раз підкреслює загрози, пов'язані з терористичною діяльністю, а також важливість міжнародної співпраці у сфері безпеки.
Атака на український літак, організована російською військовою розвідкою, свідчить про збільшення напруженості у відносинах між Росією та Україною, а також про активізацію дій, пов'язаних з тероризмом на європейській території. Виявлені зв'язки між виконавцями атаки та попередніми диверсіями підкреслюють необхідність посилення міжнародної співпраці для протидії подібним загрозам у майбутньому.
Цей інцидент викликав серйозну реакцію з боку Німеччини, яка не лише звинуватила Росію у спробі підірвати український літак, а й ухвалила рішення про закриття генконсульства РФ у країні. Детальніше про цю ситуацію та наслідки для двосторонніх відносин можна дізнатися в нашій статті про реакцію Німеччини на загрозу безпеці.