Гаванський синдром: симптоми та підозри
За останні десять років офіцери Центрального розвідувального управління (ЦРУ) зазнали симптомів, відомих як гаванський синдром. Ці прояви, які почали фіксуватися з 2016 року, здебільшого пов'язані з подіями, що відбувалися в Гавані, столиці Куби. Відомо, що симптоми синдрому включають сильний біль у голові, запаморочення та інші невідомі прояви, які стали приводом для підозр на можливе втручання з боку російських спецслужб.
Відомі випадки та дослідження
Серед найвідоміших випадків можна згадати про старшого офіцера ЦРУ, який у квітні 2019 року прокинувся від сильного болю в голові в Лондоні, та ще один випадок, що стався у Варшаві в тому ж році. Відомий фахівець ЦРУ Марк Полімеропулос, який у 2017 році став заступником керівника операцій ЦРУ в Європі та Євразії, сам зазнав симптомів гаванського синдрому під час перебування в Москві в грудні 2017 року. У 2023 році Полімеропулос отримав право на компенсацію за Гаванським законом.
Журналісти CBS і The Guardian активно досліджують ці інциденти, пов'язуючи їх з діями російських спецслужб. Вони критикують американську владу за можливе приховування доказів. У 2022 році група науковців, скликана урядом США, дійшла висновку, що симптоми гаванського синдрому справжні і можуть бути спричинені зовнішнім впливом. Проте у 2023 році розвідувальне співтовариство США назвало причетність іноземних противників "дуже малоймовірною". Наприкінці каденції президента Байдена п’ять агентств не виявили значної загрози, однак одне з них оцінило шанси застосування зброї як "приблизно рівні".
Керівник наукової групи, професор Девід Релман, зазначає, що частина випадків може пояснюватися імпульсною мікрохвильовою енергією. Наприкінці 2024 року уряд США нібито придбав пристрій з даркнету, що імітує симптоми гаванського синдрому і походить з російської нелегальної мережі. Цей пристрій можна переносити вручну, і під час випробувань на тваринах він показав симптоми, схожі на гаванський синдром.
ЦРУ виявило телефони, які були пов'язані з російськими розвідниками, поблизу місць інцидентів у Лондоні і Варшаві у 2019 році. Директорка ЦРУ Джина Гаспел не донесла ці дані президенту Трампу через побоювання за свою посаду. Проте колишній директор ЦРУ Білл Бернс заявив, що приховування з боку агентства не було. Адвокат Марк Заїд, який представляє понад 30 постраждалих, вважає, що ЦРУ захищає власну репутацію.
Журналіст Христо Грозев пов'язує інциденти з підрозділом 29155 ГРУ, заявляючи про їхню причетність до російської розвідки. Джеймс Джордано, професор-емерит неврології Медичного центру Джорджтаунського університету, заперечує скептицизм і підкреслює наявність об'єктивних ознак синдрому.
“Росіяни - наші вороги, я ставлю їх в один ряд з Аль-Каїдою, Талібаном чи будь-якими іншими групами, проти яких я працював.”
Марк Полімеропулос
Ситуація навколо гаванського синдрому продовжує викликати дискусії серед експертів та урядових структур, зокрема, директорка Національної розвідки США Тулсі Габбард у 2024 році скасувала оцінки часів Байдена, заявивши про спотворення аналізу без надання нових доказів. Різні оцінки походження синдрому залишаються суперечливими, і питання про його справжнє джерело досі не має остаточного вирішення.
Гаванський синдром залишається предметом жвавих наукових і політичних дебатів, які підкреслюють складність і неоднозначність питання безпеки в умовах сучасних міжнародних відносин. Ситуація вказує на необхідність детального розслідування та відкритої комунікації з боку урядових структур, щоб уникнути подальшого ескалації напруженості між країнами і забезпечити безпеку американських офіцерів за кордоном. У той же час, розвиток технологій і можливість їхнього використання як зброї вимагають пильної уваги з боку експертів та аналітиків.