Дослідження давньої ДНК Yersinia pestis
Дослідницька група ідентифікувала давню ДНК Yersinia pestis, збудника чуми, у понад десятка особин, які померли від раніше невідомих штамів. Це відкриття вказує на те, що хвороба, ймовірно, була легеневою чумою, яка поширилася від диких бабаків і завдала шкоди сімейним групам, що жили навколо озера Байкал. Результати дослідження ставлять під сумнів припущення про те, що епідемії чуми вперше виникли після розвитку сільського господарства.
Дослідження було опубліковане у журналі Nature. В учасників дослідження, які були мисливцями-збирачами, виявлено давню ДНК двох нововиявлених штамів чуми, що містять унікальний ген, який кодує білки, здатні викликати масовані імунні реакції. За словами Руайріда Маклеода, першого автора дослідження і дослідника стародавньої геноміки в Оксфордському університеті:
“ми отримали справді вражаючий результат — ми виявили тут багато чуми набагато раніше, ніж очікували”.
Дослідники витягли давню ДНК із зубів 46 осіб на чотирьох цвинтарях уздовж берегів річки Ангара. Виявлено Yersinia pestis у 18 осіб, причому діти найчастіше помирали від цієї хвороби. Перший спалах тривав приблизно з 5596 до 5341 року тому, а другий — від 5126 до 4926 років тому. В одній із могил були знайдені останки трьох близьких родичок, а в іншій — племінника та тітки.
Історичний контекст та сучасні наслідки
Ці результати також проливають світло на історію епідемій чуми. Чума Юстиніана, перша задокументована пандемія в історії, розпочалася близько 1500 років тому, а повторні спалахи були виявлені між 5300 і 4900 роками тому серед фермерів на території сучасної Скандинавії. Маклеод зазначає, що:
“це найближчий до того факту, який ми коли-небудь отримаємо, щоб довести вірулентність [здатність мікробів викликати захворювання] цих ранніх епідемій”.
Сьогодні штам Yersinia pestis, який викликає епідемії, переважно поширюється в Африці. В США щороку реєструється в середньому сім випадків захворювання на чуму. Сучасні випадки Yersinia pestis, виявлені на ранній стадії, можна лікувати антибіотиками. Відкриття, зроблене дослідниками, відкриває нові перспективи для вивчення давніх епідемій і їхнього впливу на людство.
Це дослідження має значення не лише для історії медицини, але й для розуміння еволюції та адаптації патогенів. Виявлення давніх штамів Yersinia pestis може змінити уявлення про те, як і коли епідемії чуми виникали в людських популяціях, а також про їхній вплив на соціальні структури та способи життя. Вивчені штами можуть містити важливу інформацію для сучасної науки, зокрема для розробки нових стратегій боротьби з інфекційними захворюваннями.