Роз'яснення Національної комісії зі стандартів державної мови
Національна комісія зі стандартів державної мови роз'яснила, що чинний Український правопис не вимагає обов'язкового використання фемінітивів. Це пояснення було надане у контексті затвердження правопису як стандарту державної мови, що стало можливим завдяки виконанню постанови Верховної Ради України від 15 січня 2026 року. Введення єдиного офіційного тексту правопису закріпило нормативну базу для застосування стандартів державної мови в офіційній сфері.
Комісія підтвердила, що невживання фемінітивів не є порушенням стандарту державної мови. Вона зазначила,
“Український правопис не вимагає обов'язкового утворення іменників на позначення осіб жіночої статі. Український правопис у частині 4 параграфа 32 тільки наводить перелік суфіксів, які можуть брати участь у творенні таких іменників”— сказала Юлія Чернобров.
Структура документу та адаптація правопису
Текст документа був підготовлений спеціально створеною робочою групою, що була сформована 3 квітня 2025 року рішенням Комісії. До складу робочої групи увійшли науковці з:
- Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України,
- Інституту української мови НАН України,
- Українського мовно-інформаційного фонду НАН України,
- викладачі Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара,
- Київського національного університету імені Тараса Шевченка та
- Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Затвердження єдиного тексту правопису також передбачало уточнення структури документа та виправлення технічних і редакційних неточностей. Із прикладів були вилучені згадки про державу-агресора, що свідчить про адаптацію правопису до сучасних умов. Верховна Рада ухвалила постанову про посилення ролі української мови, яка передбачає оновлення правопису та запровадження нового національного шрифту.
Ці зміни в правописі мають суттєве значення для розвитку української мови в офіційних установах та суспільстві загалом. З одного боку, вони надають більше свободи у виборі мовних форм, що відображає різноманітність сучасної української мови. З іншого боку, це також відповідає потребам адаптації української мови до нових реалій і викликів, з якими стикається країна. Підтримка мовної політики, що базується на сучасних стандартах, є важливою для збереження культурної ідентичності України.