Франція, Іспанія, Італія, Нідерланди та Литва поширили спільний документ із вимогою радикально посилити торговельні заходи проти Китаю, повідомляє Financial Times. Чотири найбільші економіки ЄС заявляють, що через «субсидований надлишок потужностей» КНР європейська промисловість втратила 1 мільйон робочих місцьу період 2019–2025 років. Від Єврокомісії вимагають спростити введення мит, бити санкціями адресно по компаніях в обхід країн і масово вмикати захисні бар’єри (зокрема ті 50-відсоткові мита на сталь, які вже розлютили Велику Британію та Україну).
Що ми спостерігаємо?
Спроба зупинити локомотив віником
Те, що європейці називають «недобросовісною конкуренцією», — це об’єктивна реальність технологічного укладу 4.0. Китай побудував найефективніший, найдешевший і найроботизованіший промисловий конвеєр на планеті. В умовах, коли сама Європа втратила дешевий російський газ (сховища заповнені лише на 35%), собівартість її виробництва злетіла в космос. Закриватися митами від дешевих китайських компонентів — це не порятунок ринку, а штучна консервація власної технологічної відсталості.
Китайська пастка на мінерали
Набиваючи мита на китайські товари, європейські міністри (на кшталт француза Форісьє) вперто роблять вигляд, що забули про сировинну залежність. Пекін уже обмежив експорт критично важливих рідкісноземельних мінералів і напівпровідників. Без китайського галію, германію та графіту вся розрекламована європейська «зелена реіндустріалізація» перетворюється на гарбуз. Європу банально нікому і нічим постачати. Волл-стріт свій СПГ і ресурси продає з максимальною премією, висмоктуючи з ЄС залишки ліквідності.
Удар по союзниках «у стик»
Дуже показовий маркер у документі — згадка про 50-відсоткові мита на сталь понад квоти, які вдарили по Великій Британії та Україні. Рятуючи свої стагнуючі заводи, Брюссель без жодних емоцій топить економіку власних союзників. Це те, про що йшлося вище: коли касовий розрив притискає до стінки, розмови про «євроатлантичну солідарність» закінчуються. Починається банальне мародерство.
Висновок
Європейські касири б’ються в істериці, розуміючи, що повністю програють глобальну конкуренцію. Цей документ — визнання банкрутства економічної моделі ЄС. Заблокувавши «податок на війну» в НАТО (демарш проти Рютте) через порожні бюджети, Європа одночасно намагається відрізати себе від головного постачальника дешевих промислових компонентів — Китаю.
У підсумку Брюссель отримує ідеальний шторм. Велика Двійка (G2) восени просто зафіксує нові правила гри, а замерзаючу та деіндустріалізовану Європу навіть не покличуть за стіл — навіть у ролі офіціантів.