Звільнення Михайла Федорова з посади міністра оборони
Михайло Федоров у своєму інтерв'ю Українській правді, опублікованому 29 липня 2026 року, пояснив своє звільнення з посади міністра оборони. За його словами, причини звільнення не пов'язані з конфліктом з Генеральним штабом, а обумовлені тиском, який зростав через перебудову оборонних тендерів і закупівель з початку квітня. Федоров зауважив, що попереджав президента про можливі наклепи, пов'язані з його політичними амбіціями та дроновими компаніями.
Федоров, який пропрацював в уряді 7 років, зазначив, що в Міністерстві оборони з'явилися призначені приватними компаніями особи на ключові посади. Він підкреслив, що "дуже багато людей оточили Міністерство оборони і мене як міністра", і з початку квітня "градус піднімався". Відзначаючи тиск на Міністерство, він також повідомив, що "найбільші телеграм-канали України викупили і почали працювати суто проти мене і моєї команди". З'явилися кримінальні справи на людей з його команди, що додатково ускладнювало ситуацію.
Причини звільнення та подальші плани
Федоров вважає, що відставка уряду стала ширмою для його власного звільнення. Він дізнався про намір призначити нового міністра за пів години або годину до голосування у фракції. Причиною звільнення, за офіційною версією, назвали конфлікт з Генеральним штабом, проте Федоров заперечив наявність особистого конфлікту з головнокомандувачем, зазначивши, що "це більше світоглядний конфлікт".
Після звільнення Федоров відхилив пропозицію віцепрем'єра, зазначивши, що "віцепрем'єр без міністерства — це, по суті, як радник, який може радити системі, але не має можливості сформувати команду". Він також підтвердив, що залишиться в Україні і планує продовжувати реалізовувати свою візію війни, розроблену в Міністерстві оборони.
Парламент зняв Федорова з посади міністра оборони, і Кабмін призначив Євгена Хмару тимчасовим главою Міноборони.
"Парламент зняв мене з посади міністра оборони, але він не може забрати візію й ідеї, що робити далі", — підсумував Федоров.
Відставка Михайла Федорова з посади міністра оборони підкреслює складні внутрішні політичні процеси в Україні, зокрема вплив приватних інтересів на оборонну сферу. Зі слів Федорова, тиск на Міністерство оборони не лише став наслідком його політичних амбіцій, але й вказує на більш глибокі проблеми у керуванні обороною країни. Призначення нового тимчасового міністра Євгена Хмари може стати важливим кроком у подальшій стабілізації ситуації в Міністерстві оборони, проте невідомо, як це вплине на реалізацію стратегічних завдань у контексті війни.
Водночас, після відставки Федорова, Кабмін призначив нового керівника Міністерства оборони, що викликало обговорення серед експертів щодо майбутніх змін у військовій політиці України. Новий очільник має взяти на себе відповідальність за реалізацію оборонних стратегій в умовах зростаючих викликів.