☰
✕
UA RU EN

Кафрські орли полюють на дорослих павіанів вагою до 26,2 кг — відкриття для розуміння еволюції людини

Кафрські орли демонструють вражаючі мисливські навички, прицілюючись на великих павіанів, що може змінити наше уявлення про еволюційні процеси в природі. Фото: НВ — Техно

Дослідження хижацтва орлів на павіанів

Дослідження, проведене в північному Чаді, виявило, що кафрські орли (Aquila verreauxii) здатні полювати на дорослих самців павіанів анубісів (Papio anubis), вага яких досягає 26,2 кг. Це відкриття має важливе значення для розуміння еволюції людини, оскільки воно свідчить про можливу вразливість ранніх гомінідів до хижацтва птахів. Раніше вважалося, що орли не можуть нападати на настільки великих приматів, проте результати цього дослідження спростовують це твердження.

Дослідники виявили черепи та кістки дорослих самців павіанів з ознаками полювання орлів на піщаних скелях плато Еннеді. У результаті спостережень було знайдено останки 10 павіанів, серед яких 9 були дорослими самцями. В одному з випадків маса тіла павіана становила 21,8 кг, а під час червневої експедиції 2026 року було знайдено череп і частковий скелет дорослого самця павіана вагою приблизно 26,2 кг. Це перший зафіксований випадок полювання орлів на таких великих особин.

Натаніель Доміні: "Спочатку ідея про те, що орли полюють на дорослих самців павіанів, здавалася ледь помітною, аж поки вона не перестала бути реальною".

Взаємодія хижаків і їхніх жертв

Дослідження, опубліковане 18 листопада в Американському журналі біологічної антропології, також підкреслює, що дорослі особини австралопітеків були приблизно розміром з сучасних павіанів анубісів. Раніше було знайдено докази полювання хижих птахів на дитину австралопітека, зокрема череп дитини Таунг. Павіани захищаються від орлів мобінгом — колективною атакою на хижака.

Окрім цього, у 2026 році було описано новий вид викопних крокодилів Crocodylus lucivenator, який жив в Ефіопії 3-3,4 млн років тому і, як вважають, міг полювати на австралопітеків. Команда з Університету Айови офіційно описала цей новий вид. Інший дослідник, Кетрін Хобайтер, зазначила: "Потім ми знайшли перший череп зі слідом від проколу, потім ще один, і ще один".

Ці результати відкривають нові горизонти для вивчення взаємодії між хижаками та їхніми жертвами в історії еволюції.

Ці відкриття підкреслюють важливість вивчення хижацтва у контексті еволюції приматів і можуть змінити наше розуміння про взаємодію ранніх людських предків з їхнім оточенням. Вони також ставлять нові запитання щодо адаптаційних стратегій, які застосовували гомініди для виживання в умовах хижачества. Результати дослідження можуть стати основою для подальших досліджень у цій галузі, зокрема вивчення впливу хижаків на еволюцію соціальних структур і поведінки ранніх людей.

Це відкриття підкреслює важливість дослідження взаємодії між хижаками та їхніми жертвами, що може мати ширші наслідки для розуміння еволюційних процесів. Подібно до того, як пума піднялася на вражаючу висоту, загроза з боку великих хижаків завжди була важливою складовою в еволюційній адаптації видів, включаючи наших предків.