UA RU EN

Київ 1919 року: як більшовики замінили історичні пам’ятники на кубістичні бюсти

В Україні 1919 року: як радянська влада перетворила пам'ятки на сучасні арт-об'єкти. Фото: ХВИЛЯ

Ідеологічна трансформація міського простору в Україні

Після приходу до влади більшовиків в Україні розпочалася ідеологічна трансформація міського простору. В рамках ленінського плану монументальної пропаганди в Києві розпочалося масове демонтування старих пам'ятників та встановлення нових гіпсових скульптур у стилі авангарду та кубізму. Історик Сергій Удовик повідомив про ці події в ефірі політолога Юрія Романенка.

У процесі трансформації знесенням піддалися монументи, присвячені російським царям та діячам минулого. На їхньому місці з'являлися нові пам'ятники, які відображали нові ідеологічні засади. Зокрема, 1 травня 1919 року в Києві були встановлені кубістичні бюсти видатних революціонерів, серед яких були:

  • Ленін
  • Троцький
  • Свердлов
  • Роза Люксембург
Сергій Удовик: "На площах Києва з'явилися гіпсові кубістичні бюсти Леніна, Троцького, Свердлова, Рози Люксембург".

Відомо, що на місці статуї княгині Ольги, яка розташована на сучасній Михайлівській площі, був встановлений кубістичний бюст Тараса Шевченка роботи скульптора Епштейна. Також перед будівлею Думи спорудили кубістичний гіпсовий бюст Карла Маркса, створений скульптором Йосипом Чайковим. Більшість цих пам'ятників виготовлялися з недовговічних матеріалів, зокрема гіпсу та дерева, що не дозволило їм пережити подальші історичні катаклізми та бойові дії.

Як зазначив історик Сергій Удовик, "Хтось із цих футуристів, по-моєму, Малевич, навіть пропонував спалити музей і всі ці картини в прах, і залишити тільки в колбочках".

Ідеологічна трансформація Києва в період більшовицької влади відображає глибокі зміни не лише в архітектурному ландшафті, а й у суспільних цінностях того часу. Встановлення нових пам'ятників і демонтаж старих стало символом спроби нової влади переписати історію та створити нову культурну ідентичність. Ці події стали важливим етапом у формуванні сучасного українського національного дискурсу, що зберігає значення до сьогодні.