Ситуація українських біженок в ЄС
Кожна четверта українська біженка в ЄС зазнала насильства. Це одне з основних висновків звіту агентства ЄС з основних прав, який висвітлює ситуацію з українськими жінками, що шукали притулок у країнах ЄС через війну. Згідно з даними, понад два мільйони українських жінок покинули свою країну, і з 2022 року Європейський Союз надав захисний статус 2,5 мільйонам жінок і дівчат.
Статистичні дані свідчать про високий рівень насильства та експлуатації серед українських біженок. 10% респонденток не почувалися в безпеці у своєму житлі, а 79% мали труднощі з проживанням. Ситуація з доступом до послуг з охорони психічного здоров'я також викликає занепокоєння, оскільки 27% респонденток не мали такого доступу. Лише 13% з тих, хто зазнав найсерйозніших випадків насильства, повідомили поліції про ці інциденти.
«Кожна четверта жінка повідомляє про фізичне або сексуальне насильство з початку війни» — агентство ЄС з основних прав.
Вони також підкреслюють, що «кожна четверта жінка отримувала потенційно експлуататорські пропозиції щодо роботи, житла або транспорту», а половина респонденток стикалася з фізичними або словесними нападами в ЄС за те, що розмовляла українською мовою.
Виклики та рекомендації
Від початку війни Україна втратила близько 10 мільйонів осіб, включаючи загиблих, вимушених переселенців та мешканців окупованих територій. Це ставить під загрозу не лише фізичну безпеку жінок, а й їхнє психічне здоров'я.
У звіті також наведені пропозиції щодо заходів для держав-членів ЄС, які мають на меті поліпшити ситуацію. Серед них:
- забезпечити жінкам повний захист від гендерно зумовленого насильства;
- надавати комплексну допомогу;
- посилити кримінальне законодавство.
Ці кроки можуть стати важливими для покращення життя українських біженок у Європі.
Цей звіт підкреслює складну ситуацію, в якій опинилися українські жінки, що втекли від війни, і наголошує на необхідності термінових заходів для їхнього захисту. В умовах триваючої кризи, міжнародна спільнота має активніше працювати над створенням безпечного середовища та доступу до необхідних ресурсів для жінок-біженок. Зважаючи на масштаби проблеми, це питання потребує уваги не лише з боку урядів, але й суспільства в цілому.