Аналіз відносин Росії та Вірменії
Аналіз відносин Росії та Вірменії після втрати контролю над Нагірним Карабахом у 2023 році показує, що Кремль намагається вплинути на політичні процеси в Єревані, в той час як Вірменія диверсифікує свої зовнішні зв'язки, орієнтуючись на Європу. Володимир Путін вважає розпад СРСР найбільшою геополітичною трагедією ХХ століття, і після 1991 року Росія мала потенціал м'якої сили на пострадянському просторі. Однак, незважаючи на російську військову базу в Гюмрі, яка була погоджена Вірменією, російська підтримка на початку 1990-х років, що допомогла Вірменії здобути контроль над Нагірним Карабахом, не виправдала очікувань. У 2023 році Азербайджан повернув контроль над Нагірним Карабахом, а російські миротворці не вжили жодних заходів для запобігання цьому.
Політичні зміни у Вірменії
Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, чия партія "Громадянський договір" має підтримку 32% виборців, намагається змінити курс країни. Проросійська партія "Сильна Вірменія", очолювана мільярдером Самвелом Карапетяном, має лише 6% підтримки. На даний час на Росію припадає понад 35% вірменського товарообігу, тоді як на Європейський Союз - 11,8%. Це вказує на тенденцію до зменшення залежності Вірменії від Росії.
Парламентські вибори у Вірменії призначені на 7 червня, і Кремль розглядає різні інструменти впливу на ці вибори, включаючи кампанії дезінформації та перевезення етнічних вірмен з Росії. Як зазначає Bloomberg,
“прагнення Москви відновити контроль над колишніми радянськими республіками має глибоке внутрішнє коріння”. Олександр Іскандарян підкреслює, що
“російські лідери ніколи не вміли користуватися доброзичливістю сусідів, адже їхнє єдине уявлення про м'яку силу – це танки та природний газ”.
Ревізіонізм Кремля призвів до руйнівних наслідків для сусідів Росії, і черговою точкою розлому стала Вірменія, яка тривалий час залишалася найбільш проросійською країною регіону. Дешевий російський газ та членство в Євразійському економічному союзі виявилися замалою платою за відсутність гарантій безпеки. Голос за владу, згідно з думкою експертів, означає курс на демократію, мир та інтеграцію з Європою, в той час як голос за опозицію може призвести до повернення до олігархії та залежності від Росії.
Реакція Москви на зміни у Вірменії включає блокування вірменського експорту під приводом санітарних порушень та активні інформаційні кампанії. Кремль нервує через саміт Європейської політичної спільноти в Єревані та відсторонення Росії від мирних переговорів. Вихід Вірменії з-під впливу Москви може стати болісним економічним процесом, як це показують досвіди України, Молдови та Грузії. Вірменія прагне припинити колоніальні відносини, які обмежують її суверенітет, і Путін закликав вірменську сторону ретельно прорахувати кожен крок.
Ситуація навколо Вірменії і її відносин з Росією відображає ширші геополітичні зміни в регіоні. Вірменія стає свідком зростання національної свідомості та бажання незалежності, що може призвести до значних змін у зовнішньополітичному курсі. Вибори, що наближаються, можуть стати вирішальними для формування нової політики країни, яка прагне зменшити залежність від Москви та інтегруватися з європейськими структурами.
Зважаючи на активність Кремля в контексті виборів у Вірменії, важливо також розглянути, як саме Росія планує втрутитися в політичний процес, щоб перешкодити переобранню Нікола Пашиняна. Детальніше про потенційні стратегії Москви та їх наслідки для вірменської політики можна дізнатися в нашій статті щодо російського втручання у вибори.