Село Марс: минуле і сучасність
На Чернігівщині, в селі Марс, залишилося всього п’ять мешканців. Одним з них є 54-річний Микола Фесюра, який повернувся в село два роки тому. Він розповідає про своє життя, традиції та святкування Нового року. За словами Миколи, раніше в селі проживало понад 60 людей, але час забрав багатьох, і тепер село нагадує про колишню велич лише своїми шістьма хатами та п’ятьма жителями.
Село Марс, яке стало відоме під цією назвою за радянських часів, спочатку називалося Дрея, а потім Пролетарське, коли тут функціонував колгосп. Микола зазначає:
"Раніше воно називалось Дрея, потім Пролетарське - колгосп був. Зараз третя назва - Марс".
Микола Фесюра
На північ від села розташований кордон з Росією, що додає селі особливого контексту в сучасних умовах.
Микола Фесюра згадує, як у селі залишилися лише кілька людей: "Повимирали. За Марсом кладовище: всі там відпочивають". Незважаючи на те, що життя в селі стало складнішим, Микола продовжує підтримувати традиції. На Новий рік 2026 року він планує зустріти свято вдома, запаливши свічку та приготувавши щось смачне:
"Свічку запалю, поїсти наварю щось".
Микола Фесюра
Село Марс, незважаючи на свою малочисельність, продовжує жити спогадами про минуле та надіями на майбутнє.
Демографічні зміни в Україні
Ситуація в селі Марс ілюструє загальні тенденції демографічних змін в Україні, де багато малих населених пунктів стикаються з проблемою зменшення населення через еміграцію та старіння жителів. Збереження традицій та культурної спадщини в умовах такої кризи стає важливим викликом для тих, хто залишається.
Історія Миколи Фесюри є прикладом того, як особисті спогади та зв'язок з місцевістю можуть допомагати зберігати ідентичність навіть в умовах значних змін.