UA RU EN

Начальника російського СІЗО підозрюють у призводі до смерті українських полонених

Очільника слідчого ізолятора в Росії підозрюють у причетності до загибелі українських військових.

Підозра Вячеславу Перевозкіну

Національна поліція України оголосила про підозру Вячеславу Перевозкіну, начальнику слідчого ізолятора №3 в Кізелі, за порушення законів і звичаїв війни, що призвели до смерті українських цивільних заручників. Вячеслав Перевозкін обіймав посаду виконувача обов’язків начальника СІЗО з серпня 2024 року, а з листопада 2024 року став повноцінним керівником установи.

Смерть українських цивільних заручників

Згідно з наданими даними, в слідчому ізоляторі загинули двоє українських цивільних заручників: Вікторія Рощина та Євгеній Матвєєв. 5 вересня 2024 року співробітники СІЗО протягом чотирьох годин били новоприбулих полонених, серед яких був Євгеній Матвєєв. Він помер через два дні після побиття.

8 вересня 2024 року журналістка Вікторія Рощина була етапована з Таганрога до Кізела. Вона була затримана в серпні 2023 року в окупованому Мелітополі.

Крім того, 12 вересня 2024 року співробітники СІЗО побили Вікторію Рощину та ще двох цивільних. 19 вересня 2024 року в установі були оформлені документи про її смерть. У квітні 2025 року тіло Вікторії Рощиної повернули Україні. Згідно з експертизою, на її тілі були ознаки катувань. Посмертно Вікторія Рощина була нагороджена Орденом Свободи та американською відзнакою Oxi Courage Award.

Ці події викликали широкий суспільний резонанс та підкреслюють серйозні порушення прав людини під час війни. Начальник російського СІЗО підозрюється у причетності до трагедії, що сталася з українськими полоненими, що ставить під питання дотримання міжнародних норм у системі пенітенціарного правосуддя.

Ця справа є частиною більш широкого контексту порушень прав людини, які відбуваються в умовах збройного конфлікту. Важливо, щоб такі випадки отримали належну правову оцінку, оскільки вони можуть вплинути на міжнародне ставлення до ситуації в Україні та на зобов'язання держав щодо дотримання прав людини, навіть у воєнний час. Реакція міжнародної спільноти на ці події може стати важливим фактором у подальшій боротьбі за права українських громадян, які стали жертвами війни.