Нове дослідження Homo floresiensis
Дослідження, проведене під керівництвом вчених з Національного музею природної історії Смітсонівського інституту, спростовує попередні уявлення про вид Homo floresiensis. Раніше вважалося, що ці істоти, які були виявлені на острові Флорес в Індонезії у 2003 році, полювали на велику здобич та використовували вогонь. Натомість новий аналіз свідчить про те, що Homo floresiensis, зріст яких становив близько 109 см, були скоріше падальниками, а їх знаряддя використовувалися для обробки туш, вже об'їдених комодськими варанами.
Дослідження включало вивчення понад 3100 фрагментів кісток стегодона (Stegodon florensis insularis) та майже 7000 останків гризунів, знайдених у печері Лян Буа. Сліди зубів комодського варана (Varanus komodoensis) були зосереджені на кістках, багатих на м'ясо, тоді як сліди порізів Homo floresiensis були виявлені на ребрах, фалангах пальців, фрагментах черепа та хребців. З усіх тисяч кісток стегодона лише один фрагмент ребра мав ознаки горіння, а серед понад 4200 останків гризунів з відкладень Homo floresiensis не було виявлено жодних слідів пошкоджень вогнем.
Результати дослідження
Доктор Е. Грейс Вітч, провідна авторка дослідження, зазначила: "Спочатку було описано, що Homo floresiensis має відносно розвинену поведінку для виду гомінідів низького зросту та малого мозку, на основі нібито доказів використання вогню та полювання на велику дичину".
У 2017 році австралійські дослідники з університету Флиндерса в Аделаїді спростували теорію походження Homo floresiensis від кроманьйонців, дійшовши висновку, що цей вид ближчий до Homo habilis, які жили від 2,1 млн до 1,5 млн років тому. Як зазначили автори дослідження, "Homo floresiensis спочатку був описаний як здатний до складної поведінки та пізнання, частково тому, що цей вид може представляти ізольовану острівну карликову лінію нащадків Homo erectus. Однак докази складності поведінки Homo floresiensis, включаючи складне використання знарядь праці та вогню, з часом значно послабилися".
Таким чином, нові дані суттєво змінюють наше розуміння поведінки Homo floresiensis, підкреслюючи їхню роль як падальників, а не мисливців на велику здобич.
Це дослідження має важливе значення для антропології, оскільки воно переглядає традиційні уявлення про поведінку давніх людей. Виявлення того, що Homo floresiensis, ймовірно, були падальниками, може змінити підхід до розуміння їхньої екологічної ніші та взаємодії з навколишнім середовищем. Такі відкриття також підкреслюють важливість подальших розкопок і досліджень, які можуть пролити світло на еволюцію та поведінку інших видів гомінідів.