Дослідження супутника Аріель
Нові наукові дослідження вказують на те, що під замерзлою поверхнею супутника Урана Аріель колись існував океан глибиною понад 170 км, який сформувався внаслідок припливних сил. Моделювання показує, що орбіта Аріеля в минулому мала значно більший ексцентриситет, що спричиняло гравітаційні напруження. Вчені досліджували причини масштабних розломів на поверхні супутника та підкреслюють необхідність нової космічної місії до Урана для детального вивчення його супутників.
Супутник Аріель, який є другим за відстанню до Урана великим супутником з діаметром близько 1159 км, був досліджений 24 січня 1986 року, коли «Вояджер-2» зробив його знімки. Поверхня Аріеля характеризується наявністю давніх кратерів, молодих рівнин та ознак кріовулканізму. Вона покрита великими тріщинами та хребтами, що свідчить про активні геологічні процеси.
Гравітаційні напруження та можливі океани
Вчені змоделювали припливні напруження, що виникали внаслідок гравітаційного впливу Урана на витягнутій орбіті Аріеля. За даними досліджень, ексцентриситет орбіти Аріеля міг бути приблизно в 40 разів більшим за нинішній. Потужне стискання і розтягування крижаної оболонки супутника сприяло утворенню глибоких тріщин.
"Для утворення таких глибоких тріщин був необхідний або дуже тонкий шар льоду над величезним океаном, або специфічне співвідношення ексцентриситету й об'єму води." — Алекс Паттгофф та Калеб Стром
Дослідження також зазначають, що у системі Урана могли існувати два світи з океанами-близнюками, про що говорить Том Нордгайм. Однак детальні знімки супутників Аріеля і Міранди доступні лише для південної півкулі. Вчені наголошують на потребі нової космічної місії до Урана, щоб дослідити північні регіони супутників, що може дати більше інформації про їхню геологічну історію та можливі океани під поверхнею.
Ці результати дослідження підкреслюють важливість подальшого вивчення супутників Урана, зокрема Аріеля, для розуміння їхньої геології та еволюції. Виявлення можливого океану під поверхнею відкриває нові перспективи для вивчення потенційних умов, які можуть сприяти виникненню життя у подібних середовищах. Оскільки дослідження космосу стає дедалі актуальнішим, нові місії можуть суттєво розширити наші знання про цю загадкову частину Сонячної системи.