Незвичний розлад зору
28-річний американець, відомий як Карл, після операції на мозку почав бачити риси своєї кішки Луни на обличчях інших людей. Цей розлад зору триває вже два роки і пов'язаний з пошкодженням правої скроневої частки мозку. Дослідники з Дартмутського коледжу та лікарні Brigham and Women's Hospital у США вивчають цей незвичайний випадок, який демонструє, як спогади можуть впливати на те, що людина бачить у реальному часі, за словами Бреда Дюшена.
Операція та наслідки
Карл переніс операцію з видалення аномального скупчення кровоносних судин у мозку, під час якої було видалено частину тканин правої скроневої частки. Права скронева частка відіграє важливу роль у розпізнаванні людських облич. Внаслідок цього пошкодження чоловік почав сприймати обличчя людей як спотворені, вони виглядають цілісно, але змінюються залежно від кута огляду та відстані. Це явище відоме як прозопометаморфопсія.
Карл разом із дослідниками створив зображення свого зорового досвіду за допомогою штучного інтелекту. Подібні випадки спотворення облич вже описувалися в медичній літературі. Наприклад, у 1986 році в журналі Cortex було представлено випадок 58-річної жінки, яка після інсульту бачила мордочку пуделя на обличчях пасажирів автобуса. Цей випадок також пов'язаний із труднощами з упізнаванням знайомих людей і власної квартири.
Ці спостереження вказують на те, що риси тварин можуть з'являтися на людських обличчях, проте не на інших об'єктах, таких як дерева чи меблі. Ситуація Карла відкриває нові перспективи для розуміння механізмів сприйняття облич і їхнього зв'язку з пам'яттю.
Цей випадок не лише підкреслює унікальність індивідуальних сприйняттів, але й вказує на важливість дослідження нейробіологічних основ сприйняття. — Бред Дюшен
Розуміння того, як травми мозку можуть впливати на зорові сприйняття, може допомогти в розробці нових методів лікування та реабілітації пацієнтів, які відчувають подібні порушення. Дослідження таких незвичних випадків може також розширити наше бачення про взаємозв'язок між пам'яттю, сприйняттям і емоційним досвідом, що є важливим аспектом для нейропсихології.
Цей випадок Карла підкреслює, наскільки складним може бути процес сприйняття облич, особливо після травм. Дослідження, що стосуються нейронних механізмів, показують, що нейрони мозку постійно змінюють своє сприйняття облич, що може допомогти зрозуміти, як виникають подібні розлади. Це відкриває нові горизонти для вивчення зв'язку між пам'яттю та візуальним сприйняттям.