UA RU EN

Що відомо про справу блогера Петрова з фейковим бронюванням: Железняк

Ярослав Железняк. Фото: Залізний нардеп

Після розслідування ютуб-каналу Залізний нардеп ситуація довкола блогера Володимира Петрова отримала офіційне продовження. Національне військово-меморіальне кладовище та Міністерство у справах ветеранів відреагували на факти можливого фейкового працевлаштування і бронювання. Про це повідомив нардеп Ярослав Железняк.

Зранку 20 січня Національне військово-меморіальне кладовище повідомило про звільнення Петрова. Формально це сталося на підставі його особистої заяви, однак рішення ухвалили вже після публічного розголосу та службового розслідування. Міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова заявила про перевірку всієї кадрової політики установи та про зміну порядку погодження призначень.

Фейкове бронювання через військовий меморіал

У розслідуванні йшлося про те, що Петров був працевлаштований у державній установі та отримав бронювання від мобілізації. Після звільнення дія броні завершується, і, за словами Железняка, блогер втрачає статус заброньованого. Водночас у Мінветеранів наголосили, що подібні кадрові рішення не повинні дискредитувати памʼять загиблих захисників.

Кримінальні провадження і нові підозри

Паралельно триває розвиток іншої справи. Суд надав Національній поліції доступ до мобільного трафіку Петрова у межах розслідування нападу на журналіста-розслідувача Юрія Ніколова. Це може стати підставою для оголошення підозри в організації нападу.

Окрім цього, за даними з ЄРДР, Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження за ч.1 ст.111 ККУ – державна зрада. Слідство вважає, що Петров, використовуючи власні медіаресурси, поширював антиукраїнські наративи, заперечував збройну агресію РФ та дискредитував мобілізацію в умовах воєнного стану.

У відео Железняк зазначає, що це не останні юридичні наслідки у справі, а подальші розслідування можуть стосуватися й інших медійних проєктів, повʼязаних із проросійськими меседжами.

Нагадаємо, Ярослав Железняк також розповів про те, журналісти разом з іноземними колегами встановили, що окремі фігуранти справи вели підприємницьку діяльність у Словаччині ще з кінця 2000-х років.