Рішення Бориспільського міськрайонного суду
Бориспільський міськрайонний суд Київської області залишив без задоволення позов матері, яка намагалася визнати свого сина таким, що втратив право користування кімнатою у гуртожитку через його проживання в Російській Федерації понад вісім років. Суд визнав, що докази, надані позивачкою, є недостатніми для задоволення її вимог.
Справу №359/3304/25 розглянув суд, в якому позивачка є користувачкою кімнати у гуртожитку, розташованому в місті Бориспіль. Право на зайняття цієї житлової площі було отримано сім'єю з чотирьох осіб на підставі ордера, виданого виконавчим комітетом міської ради у 2008 році. У цьому ордері серед членів сім'ї був зазначений син позивачки, народжений у 1986 році.
Позивачка подала акт обстеження житлово-побутових умов, згідно з яким у кімнаті фактично проживає лише вона. Суд, спираючись на статтю 41 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, а також статті Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що позивачка не надала належних доказів для підтвердження своїх вимог. Серед них не було підтверджень від сусідів або інших свідків, відсутності особистих речей відповідача та доказів строку його фактичної відсутності, які мали б бути підтверджені об'єктивними джерелами.
Висновки суду
Суд також посилався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine (2010). Важливо зазначити, що відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, тягар доказування покладається на позивача. Для визнання особи такою, що втратила право користування житлом, необхідно встановити:
- відсутність особи понад один рік;
- відсутність без поважних причин;
- свідому поведінку, яка свідчить про втрату інтересу до житла.
В результаті, позов матері залишено без задоволення, оскільки суд не знайшов достатніх підстав для задоволення її вимог.
Ця справа підкреслює важливість надання належних доказів у судових розглядах, особливо коли йдеться про житлові права. В умовах, коли особа тривалий час проживає за межами України, вимоги до документального підтвердження її відсутності стають ще більш актуальними. Судова практика, на яку посилався суд, також свідчить про те, що обґрунтованість позовів щодо втрати права користування житлом повинна бути чітко підтверджена, щоб уникнути зловживань у цій сфері.