Ларисі війна забрала найближчих людей - чоловіка, друга і батька двох синів. Проте вона вирішила не зламатися після цієї втрати.
Жінка заявила: «Я маю жити далі. Не заради себе, а заради наших хлопчиків. За нього. За пам’ять про чоловіка, який віддав життя, щоб ми мали мир».
Після загибелі чоловіка у боях на Донеччині у 2024 році вона продовжує дарувати свою любов рідним і оточуючим, допомагати, підтримувати з вірою та надією на мирне майбутнє України.
Лариса вже чотири роки працює в Міграційній службі Волинської області. Щодня вона допомагає втраченим документам військовослужбовців, волинян, що повернулися з полону, а також тим, хто перебуває на реабілітації.
Незважаючи на свій біль, Лариса продовжує турбуватися і підтримувати тих, хто потребує допомоги. Для неї два сини - це світло, підтримка і опора, які допомагають їй залишатися сильною та продовжувати жити з любов’ю у серці.
У найбільшому болі можна знайти силу, якщо поруч - любов і пам’ять. #ДМС #МіграційнаСлужба #Волинь #ОбличчяДМС
Лариса - сильна жінка, яка, незважаючи на біль втрат, продовжує допомагати і підтримувати інших. Її сила і відданість своїм синам допомагають їй рухатися вперед і не втрачати надію на мирне майбутнє.