Загибель Едуарда Петрика на Харківщині
10 січня 2026 року на Харківщині загинув 37-річний солдат Едуард Петрик під час виконання бойового завдання. Його смерть стала великою втратою для родини та друзів, адже він залишив по собі яскравий слід у житті багатьох людей.
Життєвий шлях футзаліста та викладача
Едуард Петрик народився 9 червня 1988 року в Рівному. Навчався у місцевій 28-й школі, а згодом продовжив освіту в Технікумі технологій та дизайну. Він здобув вищу освіту у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені Степана Дем'янчука, отримавши спеціальність викладача фізичного виховання і спорту. Відзначався активною участю у спорті, був вихованцем дитячо-юнацької спортивної школи «Верес» та грав за футзальний клуб «Кардинал».
Едуард працював на різних посадах у Рівному та за кордоном, проте у травні 2025 року його мобілізували до Збройних сил України. Співслужбовці та близькі відзначали його оптимізм та відданість справі. Сестра загиблого зазначила:
«Він ніколи не скаржився на службу. Завжди залишався оптимістом – напевно, оберігав нас від всього негативу, щоб ми за нього не хвилювалися. Едуард усе життя захоплювався спортом і виступав за різні команди. Це була щира та світла людина – він ніколи не засуджував інших і завжди приходив на допомогу».
Поховали Едуарда Петрика 21 січня на кладовищі села Вересневе Рівненського району. У нього залишилися мама, сестра та син, які пам'ятатимуть його як мужнього захисника та віддану людину. Загибель Едуарда стала болючим ударом для його близьких та всіх, хто знав його.
Загибель Едуарда Петрика є ще одним свідченням втрат, які несе війна в Україні. Його життя, сповнене спортивних досягнень і відданості службі, підкреслює важливість підтримки військових та їхніх родин у цей складний час. Суспільство відчуває глибокий скорботний резонанс від таких втрат, адже вони нагадують про ціну, яку сплачують українці за мир і свободу. Вшанування пам'яті таких людей, як Едуард, є важливим елементом збереження історії та культури країни в умовах війни.