Загибель старшого солдата Дениса Сердюка
7 березня 2026 року загинув старший солдат Денис Сердюк, який мав позивний Циган. Трагічний інцидент стався під час виконання бойового завдання в Дніпропетровській області. Його загибель стала важкою втратою для рідних та близьких, які залишилися без чоловіка, батька, сина та брата.
Життя та служба Дениса Сердюка
Денис Сердюк народився 30 липня 1988 року в Кривому Розі. Він здобув фах електрогазозварювальника і протягом останніх шести років проживав у Рівному. У липні 2024 року Денис підписав контракт із Збройними силами України. Протягом свого служіння він пройшов навчання в Чехії. Спочатку він служив у інженерних військах, а згодом приєднався до 108-го окремого штурмового батальйону Вовки Да Вінчі.
Прощання з Денисом Сердюком відбулося 21 березня на майдані Незалежності в Рівному. Його поховали на Алеї Героїв кладовища Нове в Рівному. У родині Дениса залишилися дружина, донька, мама та дві сестри.
Дружина захисника зазначила: "Це було його свідоме рішення. Йому подобалася служба. Він пройшов навчання в Чехії. Спочатку перебував в інженерних військах, згодом приєднався до 108-го окремого штурмового батальйону Вовки Да Вінчі. Денис цікавився історією, йому було цікаво дізнаватися про події минулого. Він постійно любив щось робити, ремонтувати – не міг сидіти без справи".
Загибель Дениса Сердюка стала важким ударом для його родини та громади, адже він був відданим своїй справі та служив на благо України.
Цей інцидент підкреслює важливість та ризики, з якими стикаються військовослужбовці під час виконання своїх обов'язків, а також відзначає їхній внесок у захист держави. Загибель Сердюка викликала співчуття серед місцевих жителів, які пам'ятатимуть його як героя, що віддав своє життя за мир і безпеку країни. Служба в Збройних силах України залишається критично важливою в умовах тривалої напруги в регіоні, і такі випадки нагадують про ціну, яку платять військові за захист батьківщини.
Загибель Дениса Сердюка стала ще одним яскравим прикладом того, як важливо вшановувати пам'ять тих, хто віддав своє життя за батьківщину. Подібні випадки, як, наприклад, ідентифікація загиблого прикордонника, який був знайдений лише через три роки, підкреслюють не лише жертви, а й тривалість боротьби за правду про героїв. Дізнайтеся більше про цю історію в нашому матеріалі.