Трагічна загибель Марини Гриценко
6 серпня 2025 року внаслідок атаки ворожого дрона поблизу села Новоєгорівка Луганської області загинула молодша сержантка Марина Гриценко, відома під псевдонімом Мері. У цей трагічний день також загинуло ще двоє її побратимів. Марина була 39 років, її дата народження - 26 травня 1986 року, а місцем народження стало селище Ріпки Чернігівської області.
Життя і служба Марини Гриценко
Марина Гриценко закінчила місцеву школу № 2, а згодом здобула вищу освіту на факультеті історії Національного університету Чернігівський колегіум імені Т.Г. Шевченка. Після навчання вона працювала в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана, де обіймала посади наукової співробітниці та головної зберігачки фондів. З 2021 року Марина разом із донькою Юлією приєдналася до скаутської організації Пласт, де стала виховницею та писаркою табору Експедиція 2022 на Буковині. У жовтні 2022 року вона доєдналася як прихильниця до куреня УПС Степові відьми.
З лютого 2023 року Марина служила стрільцем-санітаром у 3-й окремій штурмовій бригаді. Протягом своєї служби вона брала участь у боях за Харківщину. У січні 2025 року за мужність та відвагу отримала орден За мужність III ступеня від президента України. Після кремації Марину Гриценко поховали у Чернігові. У неї залишилися батьки та донька.
Колеги з Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана відзначили, що Марина уособлювала стійкість музею під час облоги, її характер та нестримний дух надихали всіх навколо.
“Музей втратив не лише працівника, музей втратив частину себе” — зазначили вони.Також старший науковий співробітник Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського Сергій Лаєвський підкреслив:
“Молода тендітна дівчинка з неймовірною силою волі. І вона витримала”.
Трагічна загибель Марини Гриценко стала втратою не лише для її родини, а й для всієї громади, яка пам'ятатиме її як мужню та віддану справі жінку. Ця подія підкреслює жертви, які несуть українські військові та цивільні під час конфлікту, а також важливість пам'яті про тих, хто віддав своє життя за країну. Марина Гриценко залишила по собі не лише спогади, а й приклад стійкості, відваги та служіння, що надихає інших у цей складний час.
Схожі історії про героїзм та відвагу українських військових продовжують з'являтися, як, наприклад, випадок з ідентифікацією солдата, загиблого на "Азовсталі", чий шлях до пам'яті тривав три роки. Такі розповіді підкреслюють, наскільки важливо пам'ятати про кожного, хто віддав своє життя за батьківщину.