Бюджетний ультиматум Мерца: або вся Європа платить за Україну, або домовляється про нові правила

Німеччина намагається перетворити фінансування України з питання політичної солідарності на юридично закріплене зобов'язання всього Європейського Союзу. За повідомленням Financial Times про лист канцлера Фрідріха Мерца керівництву ЄС, Берлін пов'язує майбутню бюджетну архітектуру Союзу з необхідністю довгострокової підтримки Києва. Якщо така позиція стане офіційною переговорною умовою, суперечка вийде далеко за межі українського питання. На кону опиниться семирічний бюджет ЄС на 2028–2034 роки — фінансовий фундамент європейської інтеграції.

«Берлін намагається змінити головне правило європейської солідарності: допомога Україні більше не повинна залежати від готовності кількох найбільших економік платити за всіх».

Німеччина дістає бюджетне вето

Європейський Союз звик вирішувати складні політичні питання за допомогою фінансових компромісів. Одні держави отримують додаткові кошти для сільського господарства, інші — для регіонального розвитку, треті домагаються винятків із загальних правил. У результаті формується пакет, який дозволяє всім 27 країнам оголосити про часткову перемогу.

Однак наступний довгостроковий бюджет ЄС може перетворитися на значно жорсткіший переговорний процес.

За викладеною Financial Times інформацією, Фрідріх Мерц прагне домогтися, щоб фінансування України після 2027 року стало спільною відповідальністю держав-членів, а не черговим набором добровільних внесків.

Логіка Берліна зрозуміла. Німеччина залишається одним із найбільших чистих донорів європейського бюджету й водночас несе значні витрати на підтримку України.

Для німецького уряду дедалі складніше пояснювати власним виборцям, чому фінансовий тягар має розподілятися нерівномірно, тоді як окремі партнери блокують спільні рішення.

Тепер Берлін може використати один із найпотужніших інструментів впливу — переговори щодо багаторічної фінансової рамки ЄС.

Правило одностайності як політична зброя

Багаторічний бюджет Євросоюзу, відомий як Multiannual Financial Framework, визначає граничні обсяги видатків на семирічний період.

Його ухвалення потребує одностайного рішення Ради ЄС після отримання згоди Європейського парламенту.

Отже, Німеччина справді має можливість заблокувати нову фінансову рамку. Причому аналогічне право має кожна інша держава-член.

Але тут є важлива юридична деталь: відсутність домовленості щодо нового бюджету не означає автоматичного припинення всіх європейських виплат. Договори ЄС передбачають механізм тимчасового продовження попередніх бюджетних обмежень, доки нову фінансову рамку не буде затверджено.

Це не усуває ризику кризи. Нові програми, довгострокові інвестиції та перерозподіл коштів можуть опинитися під загрозою затримок.

Для аграрного сектору, регіональних фондів та інфраструктурних проєктів така невизначеність була б політично болючою.

Мерц може не зупинити європейський бюджет одним рішенням, але здатен зробити його ухвалення заручником переговорів про Україну.

Хто платитиме за європейську безпеку?

Головна суперечність полягає в різному сприйнятті українського питання всередині ЄС.

Для Німеччини, Польщі, держав Балтії та низки північних країн підтримка України тісно пов'язана з європейською безпекою.

Для частини інших урядів першочерговими залишаються внутрішні бюджетні обмеження, соціальні видатки, міграція та економічне зростання.

Словаччина під керівництвом Роберта Фіцо неодноразово демонструвала критичне ставлення до окремих форматів підтримки України. Угорщина також використовувала механізми європейського ухвалення рішень для просування власних вимог.

Проте було б неправильно представляти всю Південну Європу як групу держав, що відмовляються брати участь у фінансуванні України. Позиції Італії, Іспанії, Греції та інших країн відрізняються, а їхня участь у спільних програмах ЄС уже створює фінансові зобов'язання.

Справжнє питання — не лише хто готовий допомагати, а й за якою формулою розподілятимуться витрати.

Берлін прагне передбачуваності: багаторічних зобов'язань, чітких механізмів фінансування та меншої залежності від політичних криз у кожній окремій столиці.

Єврооблігації: спільний борг, спільні суперечки

Одним із можливих інструментів залишається спільне запозичення Євросоюзу.

Такий механізм дозволив би залучати значні суми на фінансових ринках, розподіляючи майбутні бюджетні зобов'язання між державами-членами відповідно до погоджених правил.

ЄС уже має досвід масштабних спільних запозичень, зокрема в межах програми відновлення після пандемії.

Але спільний борг залишається політично чутливим питанням.

Для прихильників це спосіб забезпечити довгострокову фінансову стабільність і уникнути постійних суперечок про національні внески.

Для противників — ризик поступового перетворення Євросоюзу на борговий союз, у якому фінансові зобов'язання одних держав дедалі більше залежать від рішень інших.

Важливо й те, що юридично зобов'язати всі країни фінансувати Україну та домовитися про випуск спільних єврооблігацій — не одне й те саме. Це різні політичні та правові рішення, хоча вони можуть стати частинами одного переговорного пакета.

Брюссель перед великим торгом

Якщо Мерц справді пов'яже погодження бюджету 2028–2034 років із фінансуванням України, Європу очікує складний багаторівневий торг.

Країни, які отримують значні кошти з фондів згуртованості та аграрних програм, будуть зацікавлені в ухваленні нового бюджету. Німеччина та інші великі донори прагнутимуть обмежити додаткове навантаження на національні фінанси.

Європейська комісія намагатиметься знайти конструкцію, яка забезпечить Україні передбачуване фінансування й водночас збереже працездатність європейських інституцій.

Але бюджетне вето — двосічний інструмент. Його застосування може посилити переговорні позиції Берліна, проте водночас загострити суперечності всередині самого Союзу.

Німеччина намагається довести, що підтримка України — це спільне європейське зобов'язання. Проте для цього їй доведеться переконати держави, які по-різному оцінюють і ціну війни, і ціну європейської солідарності.

2027 рік як перевірка європейської єдності

Для України головним результатом цих переговорів має стати не чергова політична декларація, а зрозумілий графік надходження коштів.

Бюджетна передбачуваність дозволяє планувати соціальні виплати, державні послуги, інфраструктурні програми та власні фінансові ресурси, значна частина яких спрямовується на оборону.

Для Євросоюзу ставки ширші.

До 2030 року йому доведеться одночасно фінансувати власне переозброєння, економічну модернізацію, енергетичний перехід і підтримку України. Це неминуче загострюватиме суперечки щодо пріоритетів.

Саме тому позиція Мерца, якщо вона буде реалізована в бюджетних переговорах, може стати важливим етапом зміни європейської фінансової політики.

ЄС поступово переходить від моделі, у якій підтримка України сприймалася як надзвичайний захід, до необхідності інтегрувати її в довгострокове бюджетне планування.

І тут виникає головний парадокс: щоб забезпечити стабільність фінансування України, Берлін може поставити під загрозу своєчасне погодження фінансової рамки самого Євросоюзу.

Європейська солідарність проходить випробування не тоді, коли всі погоджуються із загальними принципами, а тоді, коли приходить час розподіляти рахунок.

І наступний семирічний бюджет покаже, чи готові всі 27 держав не лише говорити про спільну безпеку, а й закріпити її ціну у власних фінансових зобов'язаннях.