Був відмінним організатором молодіжного руху. Згадаймо Володимира Васьковського

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Володимира Васьковського.

Хмельничанин Володимир Васьковський приєднався до осередку "Пласту" на початку 2000-х років. Був виховником гуртка, займався з дітьми у місцевому курені ім. Симона Петлюри. Після школи він закінчив історичний факультет і став одним із засновників молодіжної громадської спортивно-патріотичної організації "Тризуб" ім. Степана Бандери.

У "Пласті" згадують, що Володимир упродовж 10 останніх років розвивав гру "Джура" на Хмельниччині. Якийсь час був головою обласного проводу Молодіжного конгресу українських націоналістів. 

Перше знайомство з армією у хмельничанина Володимира Васьковського відбулось у шістнадцять років. Тоді активний пластун став вихованцем військового оркестру механізованої бригади, яка дислокувалась в обласному центрі. Хлопець навчався в музичній школі грі на тромбоні і після восьмого класу вирішив спробувати себе в новій ролі. Півтора року Володимир займався в оркестрі та мріяв стати військовим.

Захопленням Володимира була риболовля, тож з часом він очолив обласну федерацію риболовного спорту й організовував чимало змагань. Окрім того, чоловік часто допомагав місцевому притулку для тварин.

Загибель на фронті

Ще задовго до повномасштабної російської агресії Володимир разом із побратимами стояв біля витоків Хмельницької територіальної оборони. Після участі в АТО був резервістом у 106-й бригаді. З початку великої війни став на захист України. 39-річний воїн загинув 20 січня 2023 року поблизу Бахмута Донецької області під час артилерійського обстрілу. 

«Із сумом повідомляємо про те, що під час бою на Бахмутському напрямку в ході ворожого артилерійського обстрілу загинув молодший сержант Володимир Васьковський. Йому було 39 років… У нашій бригаді він служив спочатку як резервіст, а з моменту її формування за новим штатом – уже як військовослужбовець. Побувавши у бригаді на кількох посадах і маючи бажання зробити більше для вигнання окупантів з рідної землі, Володимир зрештою прийняв рішення перевестися до полку «Азов». У складі цього підрозділу він брав участь у боях з ворогом і віддав своє життя, захищаючи Україну», – повідомила 106-та бригада тероборони ЗСУ. 

У своєму останньому дописі в соцмережах у день загибелі Володимир повідомив: «Хочете прикол? Я зі своїм двоюрідним братом по різні боки фронту…». У коментарях його друзі згодом написали: «Нема братів по той бік фронту. Нема там людей. Вони – твої вбивці».

Ті, хто знали Володимира, запам'ятали його як патріота і безкомпромісну людину, яка вірила у високі ідеали й завжди їх відстоювала.

«У бій ідуть люди мотивовані. Ті люди, яким болить, які хочуть захистити Україну. Володя був саме таким. Від самих витоків у цій бригаді. Він був в АТО, вже коли повернувся до цивільного життя, він служив в нашій бригаді як резервіст. Зустрів війну, як військовослужбовець. Він поміняв кілька підрозділів», – розповів начальник пресслужби Хмельницької бригади територіальної оборони Олександр Сєвастьянов.

«Патріотичний, оптимістичний, безкомпромісний. Він був відмінним організатором молодіжного руху. І дуже переживав перед публічними заходами, які часто проводив. Це переживання він маскував (здається, непомірними) порціями випитої кави. Він вірив в ідею нації й високі ідеали. Але останній час знаходив своє задоволення і в організації змагань зі спортивної риболовлі. Такі люди рухають сірий світ, додаючи йому барв…» – зауважив приятель полеглого Олесь Вітряний.

Побратими знали Володимира як людину, що завжди боролася за Україну, і пообіцяли помститися ворогам за його загибель.

«Мав відверту розмову з Володимиром Васьковським, вийшло щиро, дружньо поговорити і дуже змінив про нього думку. Патріот, організатор, лідер, добрий і чесний, але життя його побило свого часу, і він все одно намагався завжди з будь-якої ситуації вийти з відчуттям людяності, він завжди хотів і боровся за Україну, віддавав усього себе. Такі, як він, не відсиджуються, він справжній воїн!.. Величезна втрата, і її не заповнити, будемо мстити, виб'ємо кожного загарбника з нашої країни, знаю, що для мене він так само зробив би. Для мене за честь було служити з тобою», – написав один із побратимів Ігор Стукан.

«Володя був надзвичайно позитивною і дуже небайдужою людиною. Він завжди по-справжньому любив Україну і завжди переймався за те, аби Україна ставала кращою», – сказав під час прощання з військовим міський голова Хмельницького Олександр Симчишин.

У Володимира Васьковського залишилися дружина, пасинок та дві доньки.

Главком долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо пам'ять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам'яті