День тюльпана і цукерок. Чому ми так вчепились у 8 березня – Андрій Кокотюха

Опитування в додатку "Дія" щодо долі 8 березня в українському календарі вкотре підтвердило очевидне: жоден сенс не працює, логіка й раціональне зерно зникають, коли йдеться про збереження вихідного дня. Висновок стосується не лише 8 березня. Але саме цей вихідний день є для українців навіть сакральнішим за 9 травня в розумінні росіян.

З року в рік доводиш, що радянська влада поміняла автентичну назву, і соціально важливий Міжнародний день боротьби за права жінок перетворився в московській версії на побутово-плюшевий Міжднародний жіночий день. Який у сучасних умовах незалежно від фази війни по суті своїй дублює День святого Валентина. Проте всі аргументи розбиваються об прищеплені СРСР традиції принципово світського, в буквальному смислі слова родинного свята. Більше в нашому календарі немає червоних дат, котрі не стосувалися б політики День незалежності, День Конституції, День перемоги, День захисника України та релігії Різдво, Великдень, Трійця. Конкуренцію 8 березня в свідомості без перебільшення мільйонів дорослих українців складає хіба Новий рік.

Свіжі опитування КМІС щодо ставлення до свят показали: 8 березня опустилося в рейтингу. Десять років тому, у довоєнній Україні так званий жіночий день активно відзначало 50% українців. Сьогодні цифра зрізалася навпіл, і тепер шанувальників "дня тюльпана і цукерок" лишилося 25%. Тим не менше, саме вони "зробили" згадане вище опитування в "Дії" легітимним. І дали чинній владі залізний привід лишити 8 березня звичним для країни вихідним днем. Формальні спроби наповнити його іншим, правильним смислом перейменувати з Міжнародного жіночого дня на День захисту прав жінок не закріплять такий смисл у головах мільйонів та не поміняють формат святкування.

8 березня від 1966 року й дотепер це колективна випивка в офісах під шаблонні тости, подарункові набори в супермаркетах, комплектовані часто неліквідним товаром, тематичні концерти артистів естради

Бо 8 березня від 1966 року й дотепер короткий робочий день напередодні, колективна випивка в офісах під нещирі, шаблонні тости во славу прекрасних, неповторних тощо. Подарункові набори в супермаркетах, комплектовані часто неліквідним товаром у яскраву святкову упаковку. Тематичні концерти артистів класичної естради їх регулярно давали Олег Винник та Павло Зібров, зараз цю ниву орють Іво Бобул та Степан Гіга. Неодмінні жарти на тему "як привітати з 8 березня тещу, аби зекономити". Усе вкупі, згадане й не згадане, разом із неодмінним відвідуванням батьків, українці звично або називають, або сприймають виразом "треба відбути".

"Відбувають" у нас також ритуальні поминальні дні не лише щорічні, а й сумні для кожної родини, що втратила рідну людину, дев`ять днів, сорок днів, півроку й рік. Ще "відбувають" городи. Тобто приватні сільськогосподарські роботи або на власній сільській, або присадибній дачній ділянці. Тут, як показав час, жодна фаза війни так само не вносить коректив. Якщо там, де ти живеш, бойових дій немає, ти плануєш собі дні на город. Ось для чого використовуються так звані "майські" довгі травневі вихідні від 1 по 10 травня.

До масштабного вторгнення Україна в ці дні завмирала. Бо ті, в кого нема городів і є фінансові можливості, їхали за кордон, до моря. Або в гори, на бази в Карпатах чи десь іще. В обох випадках вихідні використовувалися не для саморозвитку, як це практикується на Заході. Городи це та сама робота. А відпочинкові бази купатися в морі чи в басейні, ходити сауну й напиватися. Тому 8 березня цінне частині українців ще й прив`язкою до дому та сім`ї: для городів рано, для на пляжу в теплих країнах мало. Ще й нинішній етап війни забрав воювати одних та обмежив виїзд за кордон іншим. А отже, так зване свято зробилося ще компактнішим. Такий собі бонус після зими і перед відбуттям городів та гробків.

Музикант, лідер гурту Kozak System Іван Линьо після невтішних для критично мислячих громадян результатів голосування в "Дії" назвав це дійство еталонною маніпуляцією. Котра розрахована на те, що вихідний, звісно, переможе. А отже, 8 березня залишиться як свято. Про це він написав 7 березня на своїй сторінці в Facebook. Ніби нічого нового, жодних несподіваних висновків.

Чому ж у такому разі мій день народження не можна узаконити на державному рівні як право на вихідний?

Проте далі Линьо хай у іронічний спосіб, але розшифровує окреслену вище радянську суть "свята вихідного дня" наступною пропозицією: "Якщо для вас свято і вихідний день тотожні поняття, і ви хочете цим святом виокремити жінок і нагородити їх вихідним від роботи днем, то прийміть на законодавчому рівні вихідний кожній жінці в день її народження. От і все. І нема "восьме марта". Жінки задоволені. І вихідний є. Хитрожопі ви наші малороси". Отут стає зрозумілим: 8 березня в Україні вже скоро як 60 років не просто відбувають, а відбувають саме в форматі відзначення дня народження. Та сама "проставуха" в офісі. Те саме застілля в ресторані, кафе, а краще вдома. Бо день народження саме той день календаря, який кожен іменинник усе одно хоч якось, та й відзначає. Чому ж у такому разі мій день народження не можна узаконити на державному рівні як право на вихідний?

Питання ж вихідного на 8 березня за подібних обставин зніметься саме собою. Адже, як ми з вами з`ясували вище, ні для чого іншого, крім прийняти подарунок, випити чарку й видихнути, восьмий день березня мільйонами його прихильників не використовується. Навіть якщо хтось і дарує собі нові враження більше, ніж одну добу, цей подарунок все одно не проіснує. У перші хвилини 9 березня принцеса перетвориться на Попелюшку, а карета на гарбуз.

Коли я вчився в школі, суботи в СРСР були робочими. При тому, що дорослі мали вікенд два вихідних, від 1967 року. Тож мама як медпрацівник ходила по суботах на короткий день. Вчителі теж ходили на службу й займалися з нами. Проте для більшості громадян неробоча субота виявилася бонусом, із яким треба було щось робити.

В преважній більшості випадків радянський вікенд проходив за столом у суботу, і з хворою головою в неділю

Що саме описав у популярному в ті часи естрадному монолозі сатирик Михайло Жванецький. Його виконав популярний артист Аркадій Райкін, і фраза з нього "в греческом зале, в греческом зале" стала, як тепер кажуть, мемом. За сюжетом, герой пішов у суботу з дружиною на вернісаж, але, щоб не нудьгувати, прихопив дорогою пляшку алкоголю. Яку з задоволенням випив серед витворів мистецтва. Це було б художнім перебільшенням, аби в ті часи я не раз чув переконливе: "Пити треба по суботах". Тому в преважній більшості випадків радянський вікенд проходив за столом у суботу, і з хворою головою в неділю. У пострадянській Україні немає культури проведення вихідних. На це і проєктується ставлення до 8 березня як до поодинокого вихідного дня в перший тиждень весни після понурих зимових тижнів.

У підсумку 25% дорослих українців сприймають 8 березня саме так: вихідний, який не вимагає ані йти на городи, ані прибирати могили, ані шукати грошей й можливостей кудись поїхати. Ще й мета благородна: публічно шанувати жіноцтво. Адже виверт російсько-радянської пропаганди апріорі ставить жінок 8 березня в принизливе й залежне становище. Мовляв, саме сьогодні жінку належить шанувати, але вчора і завтра все буде, як завжди. Ось чому, поки ця дата позначена в українському календарі червоним, за неї будуть чіплятися несвідомі громадяни. І саме їм буде підігравати влада у боротьбі за вдячний електорат.