Доповідь RAND Europe: сценарій війни Росії з НАТО у 2030 році після смерті Путіна і перемир’я в Україні

Сценарій можливого військового конфлікту

Як повідомляє ХВИЛЯ: Аналітики RAND Europe у своїй доповіді "Готові до війни 2030" описують сценарій можливого військового конфлікту між Росією та НАТО, що розпочнеться зі смерті Володимира Путіна у 2027 році. У доповіді зауважується, що після цього події можуть розвиватися в напрямку перемир'я в Україні та закінчитися російським вторгненням в Естонію, що призведе до підірваної довіри до НАТО.

Головний автор доповіді, Джеймс Блек, заступник директора дослідницької групи RAND Europe з питань оборони, безпеки та правосуддя, зазначає, що сценарій починається в січні 2027 року, коли новим президентом Росії стає колишній генерал ФСБ. У квітні того ж року Росія погоджується на перемир'я в Україні за посередництва США, підтримуване Великою Британією та великими європейськими країнами, що призводить до часткового послаблення санкцій і замороження війни в Україні. Однак, незважаючи на це, Росія продовжує утримувати війська на окупованих територіях.

Ескалація конфлікту та загрози НАТО

З 2028 року Росія розпочинає гібридну кампанію проти країн НАТО, що включає кібератаки та перебої в Лондоні та на південному сході Великої Британії. У 2029 році, коли США оголошують пріоритетом кризу в Південній Америці, Європа втрачає надію на великі американські підкріплення. У травні 2030 року Росія провокує протести етнічних росіян у Нарві (Естонія), які переростають у заворушення, і під приводом захисту російського населення переходить кордон біля Нарви.

У відповідь на ці дії НАТО активує статтю 5 Північноатлантичного договору. Більшість союзників, включно з обмеженою роллю США, відправляють війська для захисту Естонії. Російські військові дії розширюються на Крайню Північ, з погрозами Шпіцбергену та півночі Норвегії, а також застосуванням підводних човнів у Північній Атлантиці. На території Великої Британії відбуваються диверсії, кібератаки та авіаційні удари по військових об'єктах. Однією з таких атак стає удар дрону по лікарні в Лондоні, внаслідок якого загинуло четверо людей і 15 були поранені.

Королівський флот зазнає втрат, втрачаючи атомний підводний човен класу Astute, а другий підводний човен пошкоджується російською торпедою. До середини липня у Британії залишається лише один атомний підводний човен, здатний діяти в Атлантиці та на Крайній Півночі. У цей же час запаси ракет Aster на есмінцях вичерпуються після першої хвилі ударів.

Ситуація продовжує загострюватися: до серпня сухопутний контингент Британії в Балтії виснажений, і відсутні заміни без політичного рішення про призов. Через втрати пілотів і персоналу бойова авіація Королівських ВПС фактично не діє, виконуючи лише найкритичніші завдання. НАТО відповідає ударами по Калінінграду, Білорусі та Західному військовому округу Росії.

У вересні 2030 року міністр оборони Росії оголошує мобілізацію тактичних ядерних сил і готовність їх застосувати. У листопаді того ж року, незважаючи на те, що Росія утримує Нарву і більшу частину повіту Іда-Вірумаа, вона пропонує перемир'я. Естонія відмовляється капітулювати, але виснажена Європа погоджується на перемир'я з розмитими умовами. Багатонаціональні сили близько 80 тисяч військових під проводом Великої Британії, Франції та Німеччини контролюють перемир'я, проте Росія затягує відведення військ із демілітаризованої зони і не прибирає важке озброєння.

Доповідь також підкреслює основні проблеми британської оборони, серед яких:

• нестача особового складу
• застарілі методи боротьби з дронами
• відсутність готовності до масштабного конфлікту з рівним супротивником

Автори доповіді зазначають: "Питання вже не в тому, чи можлива війна, а в тому, чи будемо ми готові до цього виклику". - Джеймс Блек

Ця доповідь підкреслює еволюцію військових загроз у Європі, зокрема у контексті зміни військової стратегії Росії та трансформації НАТО. З огляду на поточну геополітичну ситуацію, аналіз можливих сценаріїв є важливим для підготовки та адаптації оборонних політик країн-членів альянсу. Важливо, що доповідь не лише вказує на потенційні небезпеки, а й пропонує конкретні рекомендації щодо покращення готовності до конфлікту та зміцнення оборонних спроможностей. Це може стати основою для подальших дискусій серед військових аналітиків і політиків у Європі.