НБУ витратив $5 млрд резервів за квартал: чи втримає курс гривні у 2026 році

Валютно-курсова політика Національного банку України у 2022–2026 роках

Як повідомляє Главком: Аналіз валютно-курсової політики Національного банку України (НБУ) у 2022-2026 роках показує, що вона була ефективною для антикризового виживання, проте має стратегічні обмеження. Стабільність гривні тримається на інтервенціях, адміністративних обмеженнях та міжнародній допомозі, а не на внутрішній економічній силі. Ключовими подіями цього періоду стали фіксація курсу гривні 24 лютого 2022 року, девальвація на 25% у липні 2022 року та перехід до режиму керованої гнучкості 3 жовтня 2023 року.

Після 24 лютого 2022 року НБУ перейшов до режиму фіксованого обмінного курсу, зафіксувавши офіційний курс гривні до долара США на рівні 29,25 грн за $1. У липні 2022 року НБУ здійснив разову корекцію цього курсу на 25% до 36,5686 грн за $1. Станом на 24 квітня 2026 року офіційний курс гривні становив 43,9412 грн за $1 і 51,3804 грн за євро.

Протягом 2025-2026 років НБУ здійснював значні чисті продажі валюти. У грудні 2025 року чистий продаж валюти становив близько $4,46 млрд, у січні 2026 року – $3,74 млрд, у лютому 2026 року – майже $3,0 млрд, а в березні 2026 року – близько $4,77 млрд. Міжнародні резерви України на 1 січня 2026 року становили $57,3 млрд, але за підсумками березня 2026 року вони скоротилися до $52,0 млрд.

Виклики та перспективи валютно-курсової політики

На початку 2026 року структурний дефіцит платіжного балансу може становити близько $47 млрд у річному вимірі, що дорівнює приблизно 22% ВВП. Крім того, торговий дефіцит може перевищувати $60 млрд на рік. У грудні 2025 року інфляція сповільнилася до 8,0% у річному вимірі, тоді як інфляційна ціль НБУ становить 5%.

"Курс гривні став не лише економічним індикатором, а й психологічним символом здатності держави утримувати контроль над фінансовою системою." Богдан Данилишин

Данилишин також підкреслює, що "Україна отримала курсову стабільність виживання, але ще не отримала валютної стійкості розвитку". З огляду на це, він зазначає: "Нинішня курсова стабільність є значною мірою імпортованою стабільністю", вказуючи на те, що курс гривні підтримується не завдяки сильному зовнішньому сектору, а завдяки постійному зовнішньому фінансуванню.

Данилишин зауважує, що "без узгодженої бюджетної, промислової, торговельної та енергетичної політики центральний банк не може самостійно вирішити структурні проблеми економіки". Він також вказує на те, що "найбільша проблема полягає в тому, що валютно-курсова політика НБУ стала замінником ширшої економічної стратегії". Зокрема, він підкреслює, що "курс не може замінити промислову політику". Важливим аспектом є також те, що "резерви НБУ не можуть бути вічним джерелом компенсації торговельного дефіциту".

Таким чином, незважаючи на успішні заходи НБУ для підтримки курсу гривні в умовах кризи, існують серйозні виклики для забезпечення довгострокової валюти стійкості. Потреба в узгодженій економічній політиці та структурних реформ очевидна для подолання торговельного дефіциту та стабілізації платіжного балансу. Відсутність таких зусиль може призвести до подальшої залежності від зовнішнього фінансування та можливості економічних шоків у майбутньому.

В умовах постійних валютних коливань важливо аналізувати не лише щотижневі витрати НБУ, але й їхній вплив на загальну ситуацію з гривнею. Наприклад, витрати у 1,3 млрд доларів за тиждень не змогли зупинити падіння національної валюти, що свідчить про складність підтримання стабільності гривні в умовах глобальних економічних викликів.